Світ після пандемії: умова сталого розвитку – зміна систем управління

VATICAN NEWS

Світ, що призупинився внаслідок коронавірусу , повинен бути обережним, аби після пандемії обрати правильний шлях і не повторювати помилок минулого, таких як, наприклад, вважати, що здоров’я є наслідком економічного зростання. «Економічне зростання – це неправильна мета. Нам потрібно прагнути до людського розвитку – сталого людського розвитку», – зазначає Джанет Ранґанетан, віце-президент з питань досліджень та інновацій Інституту світових ресурсів (World Resources Institute, WRI), яка також входить до Ватиканської Комісії Covid-19, створеної Святішим Отцем.

Роль релігії у подоланні кризи

Ділячись думками про роль релігії у подоланні глобальної кризи, дослідниця підкреслила, що вже у Біблії описані причини багатьох криз, серед яких – зосередження влади та ресурсів у руках привілейованої групи людей, надмірне споживання природних ресурсів, нехтування завтрашнім днем, відсутність прозорості й підзвітності та нездатність передбачити масштаби проблем. Вона вказала на потенціал Ватиканської Комісії Covid-19, експерти якої покликані тісно співпрацювати, аби створити підходи для вирішення основних причин кліматичних змін, нестачі продовольства та води, хвороб та поширеної несправедливості.

Усунути причини несправедливості та нищення довкілля

У контексті пандемії існує поширена стурбованість призупиненням економічного зростання. Джанет Ранґанетан зазначає, натомість, що зростання – це «неправильна мета». «Нам потрібно прагнути до людського розвитку, сталого розвитку людини», – підкреслює вона, зазначаючи, що для багатьох урядів економічне зростання стало "метою", а не "засобом", і це призвело до зростання нерівності, а також до занепаду природно-ресурсної бази, яка підтримує життя на землі. Наприклад, певна країна може нищити свій ґрунт, вирубувати ліси, забруднювати воду, вказуючи, одночасно, на цю діяльність як на позитивний економічний внесок.

Дослідниця наголошує, що ефективні дії, пов'язані зі зміною клімату, повинні бути невід'ємною частиною зусиль, спрямованих на переосмислення економіки для забезпечення сталого розвитку. Для цього потрібно змістити увагу на усунення першопричин несправедливості та нищення довкілля, серед яких, як вже зазначалося – власні інтереси, надмірне споживання, відсутність прозорості та підзвітності, тощо.

Конкретне втілення рішень

Джанет Ранґанетан наголосила на необхідності втілювати в життя рішення, які б кожному гарантували стале майбутнє у нашому спільному домі. Вона зауважила, що більшість глобальних проблем, над якими вона працює, погіршуються, тому що немає правильних рішень, або достатньої волі для їхнього втілення. Дослідниця ще раз звернула увагу на те, що потрібно усунути причини несправедливості та погіршення стану навколишнього середовища, бо саме вони виступають тими силами, що стоять на перешкоді прийняття перспективних рішень. «Ми повинні зміцнити наші місцеві та глобальні системи управління, щоб забезпечити сталіше та справедливіше майбутнє, – підкреслила вона. – Церква може надихати на такі зміни».

Зміна клімату – проблема не тільки екологів

На завершення Віце-президент з питань досліджень та інновацій Інституту світових ресурсів вказала на необхідність того, аби прислухатися до Папи Франциска, який в енцикліці «Laudato si’» наголошує, що «клімат – це спільне добро», і тому проблеми зміни клімату стосуються не тільки екологів, а всіх. Зміна клімату, за її словами, помножує інші проблеми, такі як незабезпеченість продовольством та водою, нерівність, конфлікти та міграція, зумовлені нестачею ресурсів, хвороби та пожежі. Джанет Ранґанетан додала, що в більшості урядів є люди, які усвідомлюють цю проблему, але вони становлять меншість. «Для вирішення цієї проблеми, – підкреслила вона на завершення, – потрібен стійкий глобальний рух знизу вверх, щоб спонукати до дії. Тут Церква може відіграти важливу роль, надихаючи та спрямовуючи рух для того, аби готувати стале майбутнє».