З Берґамо до Малаві: життя, присвячене покинутим дітям

Antonella Palermo / Світлана Духович – Ватикан 

Малаві, що на південному сході Африки, є однією з найменш розвинених країн світу, про неї мало говорять в міжнародних ЗМІ. Ріта Мілезі прибула сюди на місію як мирянка-волонтерка 1974 року. Вона народилася в Берґамо, що на півночі Італії, де пандемія Covid-19 посіяла найбільшу кількість жертв. Серед них були також троє друзів Ріти, які усиновили на відстані дітей сиротинця, яким вона опікується. Худенька 77-річна жінка випромінює надзвичайну завзятість, внутрішню радість і симпатію. Тут її кличуть «мама Ріта». 

Початок місії

Перед тим як вирушити до Африки, вона працювала в Берґамо та Мілані як медсестра і вихователька в дитсадку. Ріта завжди хотіла працювати з дітьми. Через «Місійний Центр італійських мирян для місій» вона прибула до Малаві, де спершу працювала як дитяча медсестра в невеликій лікарні, заснованій місцевим єпископом, яку 2002 року закрили через відсутність коштів. 

Після недовгого періоду місій в Бразилії та Кот-д’Івуарі, італійська волонтерка зрозуміла, що її серце залишилося в Малаві й вирішилася повернутися туди. Продавши всі батьківські маєтки у Берґамо, вона заснувала в цій бідній африканській країні притулок для сиріт, покинутих дітей і тих, які страждають від недоїдання. Їй не довелося йти далеко, щоб їх шукати: іноді дітей приводили їхні родичі, а іноді працівники притулку знаходили їх просто в лісі під кущем, або на стежці. Притулок опікується дітьми, доки їм виповниться 3 роки, а потім їх віддають родичам, якщо зможуть їх знайти. Кожного місяця Ріта та її співпрацівники відвідують дітей, аби побачити, в яких умовах вони перебувають і допомогти їм з одягом та ліками. Якщо неможливо знайти родичів дітей, притулок звертається до соціальних служб, аби відати дітей на усиновлення.

Врятоване життя Бакіти

Ріта врятувала понад 2500 дітей. Вона пригадує Бакіту: «Ми знайшли її під банановим деревом, – розповідає вона. – Дитина ризикувала загинути, бо була такою маленькою, як кролик». Ріта пояснила, що у шість місяців вона повезла Бакіту до Італії, бо їй потрібно було зробити операцію на серце. Дівчинку удочерили, їй тепер двадцять років і вона мешкає в Берґамо. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям (нещодавно вона знову мала операцію), Бакіта виросла й живе в сім’ї, яка її любить. 

Серед бідних

У 2017 році Ріта відкрила тут початкову школу, до якої ходять як діти-сироти, так і діти, що мають сім’ї. Одна з найбільших проблем Малаві – це недоїдання і дитяча смертність. Багато матерів страждають на анемію і під час пологів мають численні ускладнення. Є багато випадків захворювання на СНІД, іноді, батьки помирають від цієї хвороби і залишають дітей на немічних дідусів і бабусь, які не можуть опікуватися внуками. «Тут ми перебуваємо серед бідності, але я люблю бідних», – зазначає волонтерка, додаючи, що завжди молиться за Папу Франциска, який також любить бідних.

Наприкінці червня цього року в Малаві відбулися президентські вибори, які виграв Лазарус Чаквера. Ріта покладає великі надії на нового Президента, що бажає об’єднати народ, долаючи територіальні та релігійні поділи. 

Сумні моменти розлуки

Один з найсумніших моментів служіння Ріти – це розлука з її вихованцями. «Але вони мусять повернутися в своє село, коли це можливо, бо це їхня дійсність, це їхнє коріння, їхні люди», – зазначає вона на завершення, закликаючи також молодь не боятися наслідувати її приклад, якщо вони відчувають спонуки до такого покликання.