Симпозіум у Ватикані: на відміну від робота, людина вміє любити
Світлана Духович – Ватикан
«Гідність і майбутнє праці в епоху Четвертої промислової революції» – таку тему мав міжнародний симпозіум, що відбувся у Ватикані від 14 до 15 жовтня 2019 р. з ініціативи Папської Академії Соціальних Наук.
Роботи замінюють людину на робочому місці
Фахівці з усього світу обговорювали питання переходу до автоматизації у виробничому процесі, що само по собі не є новим явищем, але тепер відбувається з особливою інтенсивністю. Науковці називають це явище Четвертою промисловою революцією, що характеризується не тільки прискоренням виробничих процесів, але й виходом на перше місце технології як рушійної сили соціальних змін.
Згідно з прогнозами Міжнародної федерації робототехніки, сьогоднішня 10-відсоткова частка роботів у виробничому процесі у світі до 2025 року зросте щонайменше на 25%, збільшивши продуктивність на 30%, зменшивши витрати на робочу силу на третину та знизивши ціну найдосконаліших роботів щонайменше на 20%.
Не забувати про центральність людини
Спостерігаючи за такими тенденціями, не можна випускати з-під уваги центральність людини в рамках цілісного розвитку, що є фундаментальною передумовою розуміння цього явища. За словами організаторів, натхненням для цього міжнародного семінару став заклик Папи Франциска аналізувати кожен аспект цієї проблеми, виходячи з невід’ємної гідності людської праці.
Спостерігаючи за розвитком нових технологій, можна передбачити декілька можливих сценаріїв. З одного боку, нові технології, використані на служіння цілісному людському розвитку, можуть сприяти покращенню ситуації зі зміною клімату, охорони здоров'я, освіти та підвищення продуктивності праці. З іншого боку, роботизація і автоматизація створює небезпеку витіснення робочих місць, поглиблюючи проблему безробіття й нерівності.
Основна відмінність між людиною і роботом
Ділячись в інтерв’ю для Vatican News думками про гуманізацію людської праці, Президент Папської Академії Наук професор Стефано Дзаманьї наголосив, що основна відмінність між людиною та штучним інтелектом, здатним на складні розрахунки й алгоритми, полягає в тому, що людина вміє любити. «Машини, якими б “розумними» вони не були, навіть, “розумнішими” від людини, ніколи не будуть здатними любити, що означає співчувати, дбати про інших і виражати почуття, на які машини неспроможні».
Під час симпозіуму наголошувалось, що людський вимір повинен освітлювати всі перспективи майбутнього людської праці, сприяючи загальному добру та побудові цілісного й сталого розвитку людини.
