Архиєпископ Ауза про позитивні наслідки справжнього міжрелігійного діалогу

Світлана Духович – Ватикан

Архиєпископ Бернардіто Ауза, Апостольський Нунцій та Постійний Спостерігач Святого Престолу при структурах ООН в Нью-Йорку, взяв участь у спеціальному заході ООН на тему «Міжрелігійний діалог: будування соціальної згуртованості та інклюзивних громад», що відбувся 5 лютого 2019 р. в Нью-Йорку, в рамках Всесвітнього тижня міжрелігійної гармонії, започаткованого ООН в 2010 році. Центральною темою його доповіді було підписання спільної «Декларації про людське братерство задля всесвітнього миру та спільного співжиття», що відбулося в Абу-Дабі у переддень заходу в Нью-Йорку.

Заклик до вірних втілювати культуру братерства

Архиєпископ підкреслив, що в цьому документі Папа Франциск та Великий Імам Аль-Азгар Ахмад Аль-Таїб виявили спільні щирі прагнення «провадити тих, що вірять в Бога й у важливість людського братерства, до співпраці у втіленні культури взаємопошани і співдружності». Відповідаючи на заклик Папи та Великого Імама передати копії Декларації політичним, релігійним лідерам, освітнім та громадським діячам, представник Святого Престолу вручив їх присутнім, зазначаючи, що її зміст не тільки співзвучний з темою цієї зустрічі, але є одним з плодів Всесвітнього тижня міжрелігійної гармонії, започаткованого ООН вісім років тому.

Ноїв Ковчег – образ діалогу, здатного спасти світ

Цитуючи слова Святішого Отця, які він промовив під час церемонії підписання, архиєпископ Ауза підкреслив важливість образу Ноєвого ковчега, який врятував світ від знищення. Для того, аби зберегти мир, зазначав Папа, «ми повинні як сім’я увійти в ковчег братерства, який здатен плавати штормовими морями світу». Представник Святого Престолу вказав на важливість «щоденного й ефективного діалогу», що полягає не тільки у словах але й спільному досвіді. Для його здійснення, як зазначав у своїй промові Глава Католицької Церкви, необхідно «прямувати вперед разом» і мати мужність приймати відмінності, шануючи і захищаючи людську природу, права і свободи інших, включаючи релігійну свободу.

Бути свідками діалогу у суспільстві

Далі Постійний Спостерігач Святого Престолу при ООН застановився над позитивними наслідками цього справжнього міжрелігійного діалогу для соціального згуртування та інклюзивних громад. По-перше, такий діалог «показує всьому суспільству, яким чином можна діалогувати про важливі і глибокі теми та з пошаною трудися разом, не звертаючи увагу на те, що розділяє». За словами доповідача, неможливо побудувати згуртоване суспільство уникаючи співставлення протилежних точок зору, або тільки через взаємну толерантність. Він наголошує, що суспільству потрібна глибока братерська пошана, що допомагає людям зустрічатися одні з одними не на поверхневому рівні, не як особи, що конкурують одні з одними, «а в глибині їхньої особистості та людськості».

Спільне служіння та свідчення в секуляризованому суспільстві

Другий наслідок справжнього міжрелігійного діалогу, за словами архиєпископа Бернардіто Аузи, полягає в тому, що він дає можливість реалізувати спільні проекти, які «не тільки зміцнюють загальнолюдські зв’язки, але й служать суспільству» на мікро та макрорівнях.

Ще один, не менш важливий, наслідок – це спільне свідчення в секуляризованому світі важливості й краси життя у вірі. За словами доповідача, релігії, що діалогують, можуть «пролити світло етичних принципів, осяяних вірою, на вирішення важливих для суспільства питань, таких як спільне добро, свобода, людська гідність і права».

Крім того, справжній міжрелігійний діалог уможливлює рішучу боротьбу проти насилля з релігійних причин.

Відкритість на трансцендентність уможливлює діалог

І останній, найважливіший, наслідок успішного міжрелігійного діалогу, за словами представника Святого Престолу, полягає в тому, що він допомагає окремим релігіям свідчити про важливість трансцендентного виміру людського життя. Архиєпископ Ауза процитував на завершення Папу Франциска, який під час Апостольської подорожі до М’янми зазначив, що «найбільший виклик сьогодення – це допомогти людям бути відкритими на трансцендентність», що є коренем їхньої здатності бачити взаємозв’язок з іншими та долати спокусу непорозумінь, нетолерантності, упереджень і ненависті.