Діалог з Китаєм: Не за помахом чарівної палички

Sergio Centofanti і о. Bernd Hagenkord, SJ - Ватикан

Вже від якогось часу розпочалися контакти між представниками Святого Престолу та Китайською Народною Республікою, щоб спробувати в конструктивний і неконфліктний спосіб вирішити деякі проблеми Церкви, починаючи від делікатної та важливої теми призначення єпископів: мова йде про душпастирський підхід, спрямований на те, щоб знайти форму співпраці, яка може принести вигоду для всіх, не претендуючи на те, щоб могти розв’язати всі існуючі проблеми немовби за помахом чарівної палички.

Щодо цього виявився слушним коментар кардинала Державного Секретаря П’єтро Пароліна в його інтерв’ю, наданому італійському часопису “La Stampa”, під час якого, відповідаючи на запитання журналіста, він, серед іншого, сказав: «Як добре відомо, з приходом “Нового Китаю” в житті Церкви в цій великій країні настали моменти серйозної протидії та загострення страждань.

Однак, починаючи з 80-х років минулого століття, були започатковані контакти між представниками Святого Престолу та КНР, які були свідками різних позитивних і критичних фаз. Святий Престол завжди застосовував пастирський підхід, намагаючись подолати протистояння та відкриваючись на конструктивний і шанобливий діалог з владою. Папа Венедикт XVI чудово представив дух цього діалогу в Листі до китайських католиків 2007 року: “Вирішення існуючих проблем неможливо досягнути шляхом постійного конфлікту із законною цивільною владою”(п. 4). Під час понтифікату Папи Франциска, триваючі переговори рухаються в тому ж напрямку: конструктивна відкритість на діалог та вірність справжньому Переданню Церкви».

Із встановленням у Китаї нового політичного комуністичного режиму, внаслідок революції Мао Цзедуна, що поставила собі за мету звільнення мас від західного панування, бідності, неписьменності, утисків з боку давніх правлячих класів, а також від ідеї Бога та від релігії, розпочався особливо суперечливий етап, що став джерелом великих страждань для пастирів і вірних.

Пізніше, починаючи з 80-х років, дещо почало змінюватися також і в Китаї. Очевидно, ідеологія існує й надалі, а останнім часом з’явилися ознаки деякого загострення, насамперед, в органах, відповідальних за безпеку та регулювання суспільно-культурного життя. Але, можливо, це є також ознакою необхідності навести деякий порядок в контексті стрімкого економічного розвитку, який, з одного боку, породив добробут і створив нові можливості й простори для життя, виводячи на яв загальні прагнення, притаманні всім людям на світі, але з іншого, таке зростання призвело до деякого замішання, породивши явище втрати коріння серед робітників, високий рівень корупції серед багатих верств, послаблення традиційних цінностей, особливо, серед нових поколінь. Але, мабуть, ідеологічна суворість не може дати адекватну відповідь на настільки глибокі переміни, які заторкують також релігійну сферу життя.

Сьогодні Святий Престол готовий в атмосфері шанобливого діалогу, зробити належний внесок в сприяння добру Церкви та суспільства. Вірні католики в усьому світі, зі свого боку, не можуть не відчувати, що цей факт стосується їх зблизька, бо йдеться не про справи далекої країни, але про життя та місію єдиної Церкви, членами якої ми є, незалежно від місця проживання. З цього випливає зобов’язання не поширювати полемічні сутички, але супроводжувати цей делікатний період для Церкви в Китаї молитвою, щоб він дав новий запал справі євангелізації. Ісусове послання не може бути чужим для людського та духовного горизонту такої великої країни.

Переклад: о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ

---------------

Це стаття із серії публікацій, присвячених діалогові між Святим Престолом та Китаєм, приготованої редакцією VaticanNews у співпраці з Державним Секретаріатом.