Святий Престол: доступ до вакцинації – питання справедливості

В документі Ватиканської комісії Covid-19 та Папської академії «За життя» йдеться про забезпечення справедливого доступу до якісної вакцини та лікування Covid-19.

Світлана Духович – Ватикан

Ватиканська комісія Covid-19 у співпраці з Папською академією «За життя» опублікувала документ під назвою «Справедлива вакцина для всіх. 20 кроків до справедливішого та здоровішого світу», в якому подані основні елементи забезпечення того, аби відповідь на пандемію, включаючи вакцинацію, сприяла побудові справедливішого суспільства.

Основні принципи та цінності

Папа Франциск неодноразово вказував на необхідність забезпечити всім рівний доступ до вакцини проти Covid-19. «Якщо існує можливість лікування хвороби за допомогою лікарства, воно повинно бути доступним кожному, в іншому випадку твориться несправедливість», – підкреслив Святіший Отець, звертаючись до представників Фундації «Фармацевтичний банк», яких він прийняв на аудієнції 19 вересня 2020 року. У своєму різдвяному посланні «Urbi et Orbi» Папа підкреслив, що для того, аби пролити світло серед цієї пандемії та принести надію всьому світові, вакцини «повинні бути доступними для всіх… особливо для найуразливіших і потребуючих в усіх регіонах планети». Ці принципи справедливості, солідарності та включення повинні бути основою будь-якої конкретної дії у відповідь на пандемію.

У процесі забезпечення універсального та справедливого доступу до вакцини потрібно враховувати не тільки останній етап її застосування, але й увесь «життєвий цикл». Саме це спонукало авторів документа висвітлити етичні аспекти вакцини на різних етапах її «подорожі», починаючи від виробництва до затвердження і застосування.

Моральні питання

Перше питання, яке часто порушується стосовно виробництва вакцин, стосується біологічних матеріалів, що використовуються для їхньої розробки. Згідно з наявною інформацією, лише деякі вакцини, які готові до затвердження або застосування, використовують на різних етапах процесу клітинні лінії, що походять з добровільно абортованих плодів, тоді як інші застосовують їх в обмеженому обсязі в окремих лабораторних дослідженнях. В цьому контексті представники Ватиканської комісії Covid-19 вказують на деякі напрямні, подані в «Заувазі щодо моральності використання деяких вакцин анти-Covid-19», опублікованій Конгрегацією віровчення 21 грудня 2020 року. Зазначається, зокрема, що охорона громадського здоров’я не може виправдовувати добровільний аборт з метою отримання клітинних ліній для виробництва вакцин. Проте існують різні ступені відповідальності. Серйозні причини можуть бути морально пропорційними, щоб виправдати використання такого "біологічного матеріалу".

Посилаючись на зауваги Папської Академії «За життя», опубліковані 2005 та 2017 року, автори документа підкреслюють, що «всі клінічно рекомендовані щеплення можна використовувати з чистим сумлінням, і що використання таких вакцин не означає жодної співпраці з добровільним перериванням вагітності».

Вакцина – спільне добро та нагода для співпраці

У документі звертається окрему увагу на питання патентів на вакцини. З одного боку, фінансування досліджень відбувалося як з боку держав, так і з боку приватних структур. Тому можна говорити про вакцину як «загальне благо». Але з іншого боку, мова йде людський винахід, що піддається економічному розгляду, що дозволяє відшкодувати витрати на дослідження та ризики, на які пішли компанії. Проте, враховуючи її функцію, доцільно розглядати вакцину як благо, до якого повинен мати доступ кожен, відповідно до принципу універсального призначення дібр.

У галузі медицини та охорони здоров’я, як зазначається в документі, етично неприйнятним є вважати комерційний зиск єдиною метою. Інвестиції в медичну сферу повинні знайти найглибший сенс у людській солідарності.

Важливо також подолати логіку "націоналізму вакцин", тобто, спроби різних держав якнайшвидше отримати вакцину та забезпечити нею своїх мешканців, вважаючи це певною формою престижу та переваги. Промислове виробництво вакцини може стати нагодою для співпраці між державами, фармацевтичними компаніями та іншими організаціями, аби виробництво могло одночасно здійснюватися в різних частинах світу.

Критерії порядку вакцинації

Стосовно критеріїв розподілу та забезпечення доступу до вакцини, автори документа вказують на пріоритет професійних категорій, що надають основні послуги, мова йде, зокрема, про медичний персонал, професії, що вимагають контакту з громадськістю, а також вразливі групи населення (літні люди або особи з особливими патологіями). Тут залишаються ще невирішені питання, наприклад, визначення порядку щеплення у тій самій групі ризику, тощо.

Щодо порядку забезпечення вакциною на міжнародному рівні, автори документа цитують слова Генерального директора Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедроса Гебреісуса, який у серпні цього року зазначив, що «пріоритетом повинно бути щеплення певних людей у всіх країнах, а не всіх людей у певних країнах». Слід уникати того, що деякі країни отримують вакцину пізно через попередні масштабні закупівлі багатішими державами.

Моральна відповідальність

Автори документа ще раз повертаються до питання моральної відповідальності вакцинації, вказуючи на тісний взаємозв'язок між особистим здоров'ям та загальним здоров'ям населення. Вони не підтримують відмову від вакцини з причини, коли у випадку відсутності альтернативи, довелося б «шукати користі в наслідках добровільного аборту». Як стверджується в Заувазі Конгрегації Віровчення, за дотримання чітких умов, використання таких вакцин «можна вважати морально прийнятним». В документі зазначається, що в даному випадку мова йде лише про пасивну матеріальну (а не формальну) співпрацю, оскільки вона є непрямою і віддаленою, враховуючи намір, що лежить в основі вибору, відсутність зв’язку між тамтою подією та обставинами, в яких перебуваємо сьогодні. «Тому критерії, які би вчиняли її етично недопустимою, не є зобов’язуючими», – підкреслюється в документі.

Така відмова, як підкреслюють представники ватиканських установ, може серйозно збільшити ризики для здоров'я населення. З одного боку, ті категорії, яких не можна щепити (наприклад, у випадку імунодепресії) для того, аби уникнути зараження, можуть розраховувати лише на охоплення вакциною інших (та на імунітет інших). З іншого боку, захворювання спричиняє збільшення кількості госпіталізацій з подальшим перевантаженням для систем охорони здоров’я, через що утруднюється доступ до медичних послуг у випадках інших патологій та планового лікування.

Конкретні завдання

На завершення автори документа «Справедлива вакцина для всіх. 20 кроків до справедливішого та здоровішого світу» перелічують завдання та конкретні поради щодо дій, спрямованих на отримання безпечної та ефективної вакцини проти Covid-19, аби лікування було доступне всім, а особливо, найбільш уразливим. Серед цих завдань – етично-наукове оцінювання, в рамках якого необхідна співпраця з провідними організаціями, які розробляють, оцінюють та постачають вакцини; глобальна допомога, що враховує місцеві ситуації; партнерство та співпраця як в межах Церкви так і з різними міжнародними установами; поглиблення розуміння Церкви, що прагне захищати людську гідність; служіння Церкви задля «зцілення світу», сприяючи тому, аби всі мали доступ до якісних вакцин та лікування.

29 грудня 2020, 13:51