Наново поставити у центрі стосунки. Лист Конгрегації до освітніх закладів

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Наново поставити у центрі взаємини з конкретною і дійсною особою» – окружний лист на таку тему, адресований католицьким школам, університетам і освітнім установам, оприлюднила Конгрегація Католицької освіти, ділячись думками про відновлення діяльності після карантинних заходів у обставинах протидії поширенню пандемії.

Виклики для навчальних закладів

У документі, що побачив світ за підписом префекта та секретаря цього ватиканського відомства, зазначається, що освітня система в усьому світі постраждала від пандемії «як на шкільному, так і на академічному рівнях». Спробою дати відповідь на нові виклики стало використання цифрових платформ для дистанційного навчання, але ефективність цього була обумовлена помітною нерівністю в технологічних можливостях, що сприяє поглибленню прірви у доступі до світи.

Особливо драматичною є ситуація католицьких навчальних закладів, які без економічної підтримки з боку держави ризикують припинити або скоротити свою діяльність. Однак, вони й у цьому випадку «зуміли вийти на передову освітньої турботи, віддаючися служінню церковній і громадянській спільноті, забезпечуючи формаційне та культурне служіння громадського характеру для добра всієї громади».

Освіта та взаємини

Автори листа вказують на те, що в різних частинах світу вийшли на яв деякі виклики. Насамперед, дистанційне навчання, хоч і необхідне в критичний момент, показало, наскільки «освітньо-виховне середовище, що складається з осіб, які зустрічаються, взаємодіючи безпосередньо і в присутності», не є чимось додатковим, але становить суть процесу, «незамінну для формування особи та критичного сприймання дійсності».

«У класах, в аудиторіях і лабораторіях зростається разом, твориться ідентичність взаємин. На всіх вікових етапах, але ще більше в дитинстві, підлітковому віці та ранній молодості, процес психологічно-педагогічного зростання неможливий без зустрічі з іншими і без присутності іншого, що породжує необхідні умови для розквіту креативності та включення», – наголошується в зверненні.

Вишкіл освітян

Конгрегація католицької освіти звертає увагу на те, що затяжна пандемія викликала також почуття непевності серед вчителів і вихователів. Їхній цінний внесок вимагає підтримки з боку постійного формування, що «вміє виходити назустріч вимогам часу, не втрачаючи того синтезу між вірою, культурою та життям, що становить ключовий момент виховної місії, що здійснюється в католицьких школі чи університеті». На викладачах тяжіє велика відповідальність, а їхні зусилля повинні виливатися в «реальні, креативні та інклюзивні дії».

Людська особа в центрі

«Аби це справджувалося, потрібно постійно повертати у центр освітньо-виховної діяльності взаємини з конкретною особою серед реальних осіб, які становлять виховну спільноту, взаємини, яких не може задовольнити взаємодія через екран або безособові сполучення цифрової мережі. Конкретна та реальна особа є душею формальних і неформальних виховних процесів, як також невичерпним джерелом життя з огляду на свою суттєво стосункову та спільнотну природу, що завжди включає подвійний вертикальний (відкритий на спільність з Богом) і горизонтальний (спільність між людьми) виміри», – читаємо в листі, автори якого наголошують, що католицька освіта, «черпаючи натхнення з християнського бачення дійсності», має на меті «цілісне формування особи, покликаної відповідально жити своїм особливим покликанням у солідарності з іншими людьми».

Це вимагає спільних зусиль у пошуках нових формаційних процесів, які сприятимуть спільному зростанню, використовуючи інструментарій стосунків, які сьогодні нам пропонує технологія, але, насамперед, «відкриваючись на незамінне щире слухання голосу іншого».

Метою є служіння

За словами Префекта та Секретаря Конгрегації Католицької освіти, актуальна ситуація вказує на необхідність «дедалі спільнотнішого та взаємно прийнятного освітньо-виховного пакту», що в дусі євангельських цінностей сприятиме «поширенню автентичної культури зустрічі». «З огляду на це католицькі школи та університети покликані формувати людей, готових служити спільноті». Саме в служінні можемо переконатися в тому, що «більша радість у тому, щоб давати, ніж брати» і що наш час «не може бути часом байдужості, егоїзму та поділів».

Праця в мережі

Як зазначається в листі, той факт, що пандемія унаочнила нашу вразливість і взаємопов’язаність, вимагає від освітніх закладів причинятися до «здійснення освітньо-виховного союзу», що сприятиме «командному рухові», оновлюючи захоплення «більш відкритою та інклюзивною освітою, здатною до терпеливого слухання, конструктивного діалогу та взаєморозуміння». Цьому може посприяти «інтегрованіша мережа співпраці». Важливий внесок може зробити також шкільне та академічне душпастирство та «окремі християни, присутні в усіх освітніх установах».

З надією у майбутнє

«Це час, аби дивитися вперед з відвагою та надією. Католицькі освітні заклади мають в Христі – дорозі, істині та життю – свою основу та постійне джерело живої води, що виявляє новий сенс існування та перетворює його. Тому нас підтримує переконаність у тому, – підсумовують автори листа, – що в освіті перебуває засів надії: надії на мир і на справедливість».