Альбіно Лучані, віра в Собор «Папи усмішки»
Vatican news
Один з найкоротших понтифікатів у історії може привести до слави вівтарів іншого Папу ХХ століття. Іван Павло І лише 34 дні прослужив на Петровому престолі, але його свідчення, не лише протягом цього короткого проміжку часу, але включаючи попередні десятиліття єпископа та пастиря, якого шанували навіть за межами Італії, досі відчутне в Церкві.
Патріарх Венеції Альбіно Лучані 26 серпня 1978 року, під час четвертого голосування, був обраний на Петрове служіння та взяв подвійне ім’я Івана Павла, віддаючи шану своїм безпосереднім попередникам Ронкаллі та Монтіні. Перший призначив його єпископом Вітторіо-Вененето, включивши до складу Соборових Отців, а другий перевів до Венеції та ввів до Колегії Кардиналів.
Протягом місяця служіння він заслужив у засобів комунікації прізвисько «Папа усмішки». Світ навчився розпізнавати це вираження лагідного характеру, якому, однак, ніколи не бракувало духовної ясності та пастирської енергії. Підтвердженням цього є його наставлення та праця в контексті Другого Ватиканського Собору. Під час його сесій майбутній Папа пережив насичений досвід вселенської Церкви. «В залі собору, – писав він у 1963 році вірним своєї дієцезії, – вистачить підвести погляд на трибуни, що перед мною. Ось вони там: бороди єпископів-місіонерів, темні обличчя африканців, випуклі скули азіатів. Вистачить обмінятися з ними словом, і перед мною відкриваються бачення та потреби, про які в нас відсутня навіть гадка». Іншими словами, він рукою доторкнувся до подуву вітру «християнського оптимізму», якого він бажав як плоду Собору проти «поширеного песимізму» релятивістської культури.
Від 2003 року триває канонізаційний процес Івана Павла І. Після трьох років дієцезального етапу, 2006 року матеріали передано до Риму, й positio Папи Лучані перейшло на розгляд експертів Конгрегації в справах визнання святих. Ретельне дослідження свідчень і документів завершилося 2017 року проголошенням геройського виміру чеснот. Для беатифікації не вистачає чуда, й на даний час досліджується випадок ймовірного надзвичайного оздоровлення за заступництвом Івана Павла І, що сталося 2011 року в Буенос-Айреській архидієцезії в Аргентині.
