Архиєпископ Палья: після пандемії єдине можливе майбутнє – це братерство
Fabio Colagrande / Світлана Духович – Ватикан
Пандемія показала нам нашу людську вразливість. Також і суспільство з його структурами, які ми створили, аби захистити своє життя, виявилися уразливими. Як зазначає Президент Папської Академії «За життя» архиєпископ Вінченцо Палья, єдина перспектива на майбутнє – це суспільство побудоване на братерстві та солідарності, що є християнськими цінностями, але, одночасно, засадами, що гарантують виживання людства. Про це ієрарх говорить у своїй нещодавно опублікованій книзі «Пандемія і братерство. Сила людських зв’язків відкриває майбутнє», в якій розкриваються теми етики й культури стосовно періоду після пандемії.
Вірус індивідуалізму
Коментуючи свою книгу в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News, кардинал Вінченцо Палья пригадав слова Папи Франиска, які він промовив під час молитви на площі Святого Петра 27 березня 2020 р.: «Ми думали, що можемо залишатися здоровими в хворому світі». Ієрарх зазначив, що тим вірусом, який існував ще перед коронавірусом, є індивідуалізм та самотність, яку він породжує.
«Коронавірус – це молекула, навіть не жива, це паразит, який за короткий час поставив на коліна всіх і все, показуючи, що, якщо ми не визнаємо уразливість, то вкінці терпимо наслідки цього», – пояснив архиєпископ, додаючи, що гордість призводить до трагічних наслідків, тому постає нагальна потреба відмовитися від індивідуалізму.
Братерсто в основі людських стосунків
Президент Папської Академії «За життя» вказав на тісний зв’язок, що поєднує всіх людей: дія одної людини завжди позитивно чи негативно впливає на інших.
Братерство, за словами архиєпископа, повинно керувати всіма рішеннями в стосунках між народами, між членами різних спільнот та між людиною і створінням.
Одна з причин пандемії, на думку багатьох, полягає в забрудненні довкілля. «Велика кількість померлих серед літніх людей, що перебувають в пансіонатах для похилих віком, – додав він, – це результат знищення стосунків між поколіннями. Ми продовжили тривалість життя, і це прекрасно, але тих людей, яким ми зробили цей дар, ми помістили в місця “доживання”, певним чином подвоюючи жорстокість».
Взивати до Бога в час лиха
В книзі «Пандемія і братерство. Сила людських зв’язків відкриває майбутнє» автор приділяє велику увагу духовному оздоровленню і цитує 13, 22, 130 та 143 псалми, в яких псалмоспівець взиває до Господа. Він зазначив, що символом цього періоду може бути образ розп’ятого Христа, що взиває до Бога. Взивання до Господа про допомогу також було центром молитви Папи Франциска на безлюдній площі святого Петра 27 березня цього року. Архиєпископ Вінченцо Палья пояснив, що юдейсько-християнська традиція залишила велику спадщину молитви взивання до Бога. За його словами, Книгу Псальмів можна розглядати як путівник в людських страхах, стражданнях та переживаннях.
На завершення ієрарх розповів про випадок з життя його приятеля рабина Риму Еліо Тоаффа. Від самого дитинства батько майбутнього рабина радив йому завжди носити із собою Книгу Псалмів, бо в ній немовби зібране все життя. В часи переслідування євреїв Еліо схопили і мали розстріляти. Він попросив дозволу перед смертю прочитати псалом і коли почав його проказувати, один із солдатів несподівано дав йому можливість втекти. «Я вважаю, – додав архиєпископ Вінченцо Палья, – що в цей період Книга Псалмів може бути надзвичайним путівником, і не тільки для віруючих».
