Проповідник Папського дому: Марія – приклад в цей час випробування

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Пречиста Діва Марія присутня в усіх трьох ключових моментах нашого спасіння, – Втіленні Божого Сина, Пасхальному таїнстві та П’ятидесятниці, – що запевняє Їй особливе місце поряд з Ісусом. На це звернув увагу отець-капуцин Раньєро Канталамесса, Проповідник Папського дому, у другій проповіді з нагоди Чотиридесятниці, призначеній для Папи та Римської Курії, що була виголошена в п’ятницю, 20 березня 2020 р., у вигляді відеоконференції, беручи до уваги карантинні заходи. Проповідник зауважив, що завданням цих роздумів є прослідкувати за Марією під час прилюдного життя Ісуса, щоби розгледіти, чого Вона може навчити нас у цьому особливому періоді, який переживає людство.

Життя, що не позначене привілеями

Подібно як і для Ісуса Пасхальне таїнство не розпочалося із арештом в Гетсиманському саді, але все Його життя було приготуванням до Пасхи, так і в житті Марії, як підкреслив священик, випробування з’явилися швидко. Так, зазвичай, трапляється з «великими душами», які приймають рішення ступити на шлях святості, на якому приходить момент очищення та «кенозису». Розглядаючи в цьому ключі життя Богородиці, проповідник вказав на різні моменти тривоги, труднощів і болю, пережиті ще перед участю в Христових страстях.

«Все це вчиняє життя Марії надзвичайно важливим для нас, повертає Марію Церкві та людству. Ми повинні з радістю відзначити великий поступ, який відбувся у католицькій Церкві в набожності до Богородиці, який простіше усвідомити тому, хто пережив післясоборові зміни. Раніше фундаментальною категорією, за допомогою якої пояснювано велич Богородиці, була категорія “привілею” чи винятку», – зазначив о. Канталамесса, пояснюючи, що оскільки Вона вільна від первородного гріха, вважалося, що Божа Мати була також захоронена від будь-якого людського обмеження чи болючого досвіду. Тепер же, в дусі Другого Ватиканського Собору, унікальну святість Марії пояснюється не так з огляду на привілей, як на віру. Вона «чинила поступ» у вірі, що «не применшує, але безмірно підносить велич Марії».

Кенозис Богоматері

Проповідник Папського дому звернув увагу на такі епізоди в житті Діви Марії, як віднайдення Ісуса в храмі, коли вона почула від Нього: «Чому мене шукали? Чи ж не знаєте, що я мушу бути при справах мого Отця?», весілля в Кані, коли на прохання про допомогу нареченим Христос відповів: «Що мені, жінко, – а й тобі?»… Матір навіть була змушена «жебрати» право зустрітися із Сином, не прориваючись через натовп з претензіями, але чекаючи на відповідь Ісуса, Який скаже: «Хто моя мати і мої брати?». Марія також не входила до «жіночого супроводу», який був поряд з Ісусом під час Його прилюдної місії.

«Кенозис Марії полягає в тому, що заміть того, аби домагатися Своїх прав як Матір Месії, вона піддалася пониженню, виглядаючи перед усіма як звичайна жінка, така ж як інші», – сказав о. Канталамесса, підкресливши, що подібно до того, як Ісус не мав де прихилити голову, так Марія «не мала де прихилити Своє серце». Вона змушена забути про обітниці та об’явлення, отримані в минулому, спрямувавши Своє життя «виключно на Бога, живучи чистою надією». Ісус спонукав Її до «безупинного прямування до цілковитого самозречення в перспективі єдності з Богом», ведучи Її до сповнення виключно волі Отця.

Якою ж була реакція Богородиці? Проповідник окреслив її як «абсолюну слухняність». І саме в цьому можемо розгледіти «унікальну особисту святість» Божої Матері: «Марія мовчала. Її відповіддю на все було мовчання. Не мовчання поразництва чи смутку. Мовчання Марії було добрим мовчанням». За його словами, це не було легким, Марія була звільнена від гріха, але не від боротьби, яку святий Іван Павло ІІ називав «трудом увірувати».

Христова учениця

Сповняючи Божу волю, Марія була Христовою ученицею, але ми не повинні, як підкреслив священик, думати, що Її життя було сумним. Навпаки. «Оцінюючи шляхом порівняння з тим, що відбувається у святих, мусимо ствердити, що на цій дорозі самозречення Марія день за днем відкривала радість нового характеру, порівнюючи з радощами материнства у Вифлеємі чи Назареті, коли Ісус пригортався Їй до грудей чи повисав на шиї», – сказав він, зазначаючи, що йдеться про «радість вірити».

Аби пояснити це, о. Канталамесса навів досвід великої містички святої Анджели з Фоліньйо, яка говорила про особливу радість, що випливає з того факту «зрозуміти що неможливо зрозуміти, адже Бог, Якого зрозуміли, вже більше не буде Богом». Отож, можемо зробити висновок, що ми маємо Матір, яка знає про нашу неміч, адже Сама «була випробувана в кожній речі», подібно до нас, крім гріха.