Реформа ІРС: ще більше вірності первісній місії

Andrea Tornielli – Ватикан

Оновлення Статуту становить важливий крок в процесі впровадження найкращих міжнародних стандартів, але, насамперед, йдеться про оновлену вірність початковій місії Інституту Релігійних Справ.

Тож не випадково, що одне з найважливіших нововведень в цьому сенсі представлене окресленням ролі прелата, ключової постаті у підтримці контактів з кожним компонентом Інституту, гарантуючи кругообіг інформації й дбання про стосунки. В дійсності, прелат відтепер «підтримує постійний взаємообмін між адміністраторами і працівниками», він «дбає про розвиток морального виміру їхньої діяльності», а також зберігає архів Кардинальської Комісії. Ця посада не може залишатися вакантною, як це траплялося в минулому.

Інші важливі сигнали представлені більшим наголошуванням на особливості ІРС та його підпорядкуванню канонічному праву, як також діяльність в оновлених ватиканських законодавчих рамках, відповідно до рішень Венедикта XVI, доповнених Папою Франциском, у тому що стосується фінансових операцій, прозорості й протидії відмиванню грошей.

Важливо відзначити також увагу до персоналу, від якого вимагається прийняття «Етичного Кодексу», затвердженого Наглядовою Радою, а також чіткі приписи, що забороняють працівникам подвійну зайнятість, консультації та участь у господарських товариствах, вимагаючи від них працювати виключно в Інституті.

Оновлений Статут виявляє особливу увагу, спрямовану на гарантування оновлення керівних, контрольних і наглядових інстанцій: як члени Кардинальської Комісії, так і члени Наглядової Ради не можуть бути повторно призначеними більше ніж один раз, в той час як Директор, як вже було визначено попередніми приписами, може бути призначений на визначений або на невизначений час, але мусітиме залишити посаду з досягненням 70 років життя. Якщо в попередньому статуті була передбачена постать віце-директора, в оновленому про неї згадуєтеся як про «можливу».

Врешті, два важливі структурні нововведення. Насамперед, йдеться про зменшення від п’яти до чотирьох кількості органів управління. В цьому переліку скасовано Внутрішніх Ревізорів, які дотепер призначалися на три роки з необмеженою можливістю бути поновленими. В новому статуті, натомість, передбачено Зовнішнього Ревізора: його призначатиме Кардинальська Комісія за поданням Наглядової Ради, а його мандат триватиме три фінансові роки з можливістю бути перепризначеним лише один раз. Вибір на користь зовнішнього ревізора, що узаконює практику, якої Інститут дотримувався протягом останніх років, щоб пристосуватися до міжнародних стандартів, усуває можливий конфлікт інтересів, присутній в попередньому статуті від 1990 року, що передбачав призначення трьох ревізорів Наглядовою Радою.

Друге нововведення представлене збільшенням кількості членів Наглядової Ради, яких тепер буде сім, а не п’ять. Це рішення полегшує членам Ради можливість працювати також в рамках консультаційних комісій, відповідно до справ, які розглядаються. Працю ради також полегшує можливість у випадку дійсної потреби брати участь в засіданнях, послуговуючись телекомунікаційними засобами.

Новий статут також вводить посаду Єдиного Секретаря Ради, який є відповідальним за протоколювання засідань та зберігання відповідних протоколів: це рішення відповідає сучасній банківській практиці, й на відміну від передбаченого в статуті 1990 року, забороняє залучення до цієї делікатної діяльності представників керівних органів, які могли би потрапити в ситуацію конфлікту інтересів.

(Переклад: о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ)