Поради для китайського духовенства в дусі збереження свободи совісті

Andrea Tornielli – Ватикан

Абсолютна пошана до свободи сумління кожного, близькість та зрозуміння з огляду на становище, в якому досі живуть католицькі громади, поради щодо оперативних конкретних рішень, які дозволять католицькому духовенству пройти реєстрацію, не применшуючи того, у що Католицька Церква завжди вірила щодо сопричастя з Наступником святого Петра. Все це міститься в «Душпастирських напрямних Святого Престолу щодо цивільної реєстрації духовенства в Китаї», оприлюднених 28 червня 2019 року.

Спонукою для приготування документа стали численні запитання, що надійшли до Ватикану від китайського духовенства. Яку позицію слід зайняти перед обличчям вимоги пройти реєстрацію, законодавчо визначену політичною владою? Що робити у випадку з дилемою сумління, викликаною деякими проблемними положеннями, під якими часто вимагається поставити підпис? Відповідаючи на ці запитання, Апостольська Столиця, насамперед, наголошує на загальному фундаментальному принципі: свобода сумління повинна бути дотриманою, тож ніхто не може бути примушеним зробити крок, якого не має наміру здійснити.

Підписання у вересні 2018 року Тимчасової угоди між Святим Престолом та КНР щодо призначення єпископів започаткувало новий етап на шляху китайсько-ватиканських стосунків, першим важливим результатом якого стало повне сопричастя всіх католицьких єпископів з Папою. Але не всі труднощі були подолані: в дійсності, Угода є лиши початком шляху. Одна з актуальних труднощів стосується вимоги, зверненої до священиків та єпископів, офіційно зареєструватися при органах влади, згідно з приписами китайського законодавства. Не зважаючи на зусилля, спрямовані на пошук прийнятного для обох сторін вирішення, в різних регіонах КНР священикам пропонуються для підписання тексти, які не є згідними з католицькою доктриною, створюючи очевидні труднощі для сумління, коли йдеться про необхідність погодитися з принципом незалежності, автономності та самоврядності Церкви в Китаї.

Сьогоднішня ситуація здається дуже відмінною від тієї, що склалася в 50-х роках минулого століття, коли були спроби створити національну китайську Церкву, відокремлену від Риму. Сьогодні, завдяки Тимчасовій Угоді, Пекін визнає особливу роль Єпископа Риму в тому, що стосується обрання кандидатів на єпископство й, отже, його роль як Пастиря Вселенської Церкви. Святий Престол не перестає докладати зусилля для того, щоб кожна декларація, підписання якої вимагається під час реєстрації, була згідною не лише з китайським законодавством, але й з католицькою доктриною, а тому – прийнятною для єпископів і священиків.

Беручи до уваги особливу ситуацію, в якій живуть християнські громади країни, очікуючи остаточного вирішення проблеми, Апостольська Столиця вказує на конкретний спосіб того, як особа, що перебуває у сумнівах, але бажає пройти реєстрацію, може розв’язати власні застереження.

Йдеться про пораду, що ступає борозною, прокладеною Листом до католиків Китаю, який у травні 2007 року написав Венедикт XVI. У ньому Папа Ратцінґер визнавав, що «в чималій кількості конкретних випадків, мало що не завжди, в процедуру визнання втручаються органи, які вимагають від залучених людей прийняти наставлення, здійснити жести чи взяти зобов’язання, які суперечать вимогам їхнього сумління як католиків». І додавав: «Тож розумію, наскільки серед таких різних обставин та умов нелегко визначити, яким буде правильне рішення. З огляду на це, Апостольська Столиця, ствердивши принципи, залишає рішення за окремим єпископом, який, заслухавши своє духовенство, має можливість краще пізнати місцеву ситуацію, зважити конкретні можливості вибору та оцінити ймовірні наслідки для дієцезальної спільноти». Вже дванадцять років тому Папа виявляв зрозуміння та, в дійсності, надав дозвіл окремим єпископам приймати рішення, думаючи, насамперед, про добро відповідних спільнот.

Сьогодні Святий Престол робить на цьому шляху наступний крок душпастирського характеру, в контексті, який об’єктивно відрізняється від минулого. Через оприлюднені тепер «Душпастирські напрямні», єпископам та священикам радиться в момент реєстрації просити про можливість додати у письмовій формі речення, яким стверджуватиметься, що незалежність, автономність та самоврядність Церкви розуміються відповідно до католицької доктрини. Тобто, що йдеться про політичну незалежність, адміністративну автономність та душпастирську самоврядність, якими місцеві Церкви живуть у світі. Якщо ж не буде дозволено зробити примітку на письмі, єпископові чи священикові, який має намір пройти реєстрацію, радиться зробити це уточнення принаймні усно, бажано, в присутності свідка, якщо це можливо. Від такої особи також вимагається відразу повідомити свого єпископа про здійснену реєстрацію та обставини, за яких вона відбулася. Той же, хто не почувається готовим реєструватися за таких умов, не повинен зазнавати несправедливого тиску.

Джерело цього документа очевидне: ним є реалістичне бачення існуючої ситуації та досі існуючих труднощів, намір допомогти тим, хто перебуває у сумнівах, шануючи сумління кожного, усвідомлюючи пережиті страждання, прагнення причинитися до єдності між китайськими католиками та сприяти прилюдному звершуванню єпископського та священичого служіння для добра вірних: підпілля, у дійсності, як писав Венедикт XVI в згаданому Листі, «не належить до нормальності життя Церкви». Також і між рядками цих останніх зауваг Апостольської Столиці проглядається найвищий закон “salus animarum”, спасіння душ, та намір співдіяти на користь єдності китайських католицьких громад, згідно з євангельським поглядом, що виявляє близькість і зрозуміння того, що пережили та переживають католики в Китаї. У своєму Посланні до католиків Китаю від 26 вересня 2018, Папа Франциск висловив «почуття вдячності Господеві та щире захоплення, яке є захопленням всієї Католицької Церкви, даром вашої вірності, витривалості у випробуваннях, стійкого уповання на Боже провидіння, навіть і тоді, коли деякі події виявилися особливо супротивними та важкими».

Врешті, слід ясно ствердити: в Душпастирських напрямних відсутня наївність. Як читаємо в документі, Святий Престол усвідомлює обмеження та «загрозливі утиски», яких зазнають чимало китайських католиків, але хоче показати, що можна дивитися та прямувати вперед, не відхиляючись від фундаментальних принципів церковного сопричастя. Турботливість Папи дає змогу заякорити ці Напрямні у християнській надії, йдучи за Святим Духом, Який спонукає Церкву писати нову сторінку.

(Переклад: о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ)