Papa Paolo VI (Giovanni Battista Montini) Papa Paolo VI (Giovanni Battista Montini) 

Папа Павло VI та його позитивний погляд: 50-річчя Humanae vitae

З нагоди 50-річчя енцикліки «Humanae vitae» згадуємо про те, як сам автор блаженний Павло VI представляв її вірним на загальній аудієнції через кілька днів після оприлюднення

Alessandro De Carolis / о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Протягом липня Папа Франциск не проводить загальних аудієнцій з вірними в середу. Наступна така зустріч запланована на 1 серпня. Але сьогодні, в день 50-річчя енцикліки «Humanae vitae» (Людське життя) блаженного Папи Павла VI, що була оприлюднена 25 липня 1968 р., хочемо згадати про загальну аудієнцію півстолітньої давності. А це для того, щоб почути, як сам автор через тиждень після оприлюднення представляв цей документ вірним, заохочуючи християнські подружжя читати його не як серію заборон, але як позитивний внесок, покликаний допомогти їм здійснити своє покликання.

Зустріч в вірними у Кастель Ґандольфо

Середа серед розпалу літа. В залі для аудієнцій в літній резиденції Вселенських Архиєреїв у Кастель Ґандольфо зібрався чималий збір людей. Атмосфера була «спекотною» не лише з оглядну на метеорологічні умови. Вже перша фраза Павла VI викликає збудження: «Тема наших слів сьогодні обумовлена енциклікою, названою Humanae vitae…».

Мабуть, це був момент, якого Папа Монтіні очікував вже кілька днів. Йдеться про можливість безпосередньо звернутися до вірних та щиросердечно висловитися щодо теми, яка протягом кількох років поглинула його зусилля з метою довести до кінця опрацювання одного з найделікатніших і найскладніших документів його понтифікату та Церкви сучасності.

Ключовий прикметник

Кілька вступних фраз, і ось звучить найнапруженіша думка: «Цей папський документ (…) не є лише представленням негативного морального закону, тобто, виключенням будь-якої дії, що має на меті зробити неможливою прокреацію, але є, насамперед, позитивним представленням подружньої моралі з огляду на її місію любові та плідності…». Павлові VI добре відомі критики та застереження щодо тексту, як всередині Церкви, так і поза нею. Тож сталося так, що звичний величавий перебіг промови, урочистий і строгий водночас, дав збій: коли переслухуємо запис цієї аудієнції, слова «позитивне представлення» практично дзвенять у мікрофоні.

Бо згаданий прикметник, немов емоційний пробійник, цього разу пробив тріщину в поставі суворої стриманості, виявивши серце не просто Папи, але людини. Серце того, хто, виходячи за межі важких дебатів, які зродилися навколо енцикліки, відчуває потребу надати пояснення. Бажання розповісти про те, що Папа пережив особисто, скрупульозно, пункт за пунктом працюючи над текстом, щоб перетворити його в акт учительського уряду Церкви, є проявом роздумів, продиктованих не нечутливим та гнітючим автократизмом, але любов’ю батька до родин, особливо до тих, які кожного дня зіставляють своє життя з вірою.

Документ, обговорений «наскільки це було можливим»

Папа пояснює вірним, що його наміром не є говорити під час цієї зустрічі про зміст енцикліки «Humanae vitae». Він воліє надати простір «почуттям». Тим, які переповнювали серце протягом років «трудомісткого редагування» документа. «Першим відчуттям, – звіряється він, – було відчуття нашої величезної відповідальності», що також «завдало нам немало духовних страждань».

«Ми досліджували, перечитували, обговорювали, наскільки це було можливим, а також багато молилися», – розповів він. Використання множини в цих словах здається спробою розширити тягар праці, якого автор не бажає приховувати, в тому що стосувалося слухання та зіставлення всіх голосів, компетентних в цій матерії.

Надія на християнські подружжя

Й, усе-таки, додає далі Павло VI «іншим почуттям, яким ми завжди керувалися в нашій праці, було почуття милосердної любові, пастирської чутливості до тих, які покликані інтегрувати в подружньому житті та в родині свою окрему особистість».

А третім почуттям, за ствердженням Папи, була «надія». Надія на те, що саме «християнські подружжя зрозуміють, що наші слова, якими б суворими й твердими вони не здавалися, прагнуть бути тлумачем автентичної їхньої любові, покликаної перетворити себе в наслідування любові Христа до Його містичної нареченої Церкви», а також «влити в сучасну сім’ю її властиву духовність, джерело вдосконалення для її окремих членів та морального свідчення в суспільстві».

25 липня 2018, 12:11