Літургія Страстей Господніх з Папою: примирімося з Богом, не марнуймо життя
У Велику П’ятницю, 15 квітня 2022 р., ввечері Папа Франциск очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані літургію Страстей Господніх. Як звичайно, під час цього бослужіння, що складається із Літургії Слова, адорації хреста та Святого Причастя, проповідь виголосив не Папа, а проповідник Папського Дому кардинал Раньєро Канталамесса, який зупинився на діалогові Христа з Пилатом. За його словами, сучасна людина також ставить собі запитання римського намісника: «Що таке істина?». Але, подібно до Пилата, відвертається від Того, Хто є істиною.
Проповідник зазначив, що він неодноразово був свідком дискусії про стосунки між релігією та наукою, між вірою та атеїзмом, і його вразило те, що розмова могла тривати годинами, але ніхто жодного разу на згадав про Ісуса. «А коли хтось про Нього згадував, то відразу старалися закінчити дискусію як таку, що не стосується теми. Слово “Бог” сьогодні стало для людей порожньою посудиною, яку кожен наповняє тим, що вважає слушним», – сказав він, додавши, що саме через це Бог забажав надати Своєму імені зміст через втілення Слова, яке вже не дозволяє людям «самим вирішувати про те, Ким є Бог».
Як зазначив кардинал Канталамесса, іноді виникають сумніви щодо божественності Ісуса, або ж Його історичного існування. Дж. Р. Толкін, автор «Володаря Перснів», свого часу писав своєму синові, що потрібна «велика невіра», щоби припустити, що Ісус не сказав слів, які Йому приписують, бо їх неможливо вигадати. Єдиною альтернативою для правди мусів би бути випадок величезного шахрайства. «Але чи такий випадок зміг би витримати двадцять віків гострої історичної і філософської критики, принести такі плоди, які він приніс?» – запитував проповідник.
Однак, сьогодні вже саме запитання Пилата про те, що є правдою, вважається проявом пихи, мовляв, абсолютизування є недопустимим. Крім того, існування Бога підважується наявністю в світі несправедливості та страждання. «Поміркуймо, наскільки абсурднішим стає зло, коли бракує віри в остаточний тріумф правди й добра. Воскресіння Ісуса, яке ми будемо святкувати, є обітницею і гарантією того, що цей тріумф відбудеться», – підкреслив кардинал Канталамесса, додаючи: «Якби я мав мужність апостола Павла, то закликав би вас, як він: приміріться з Богом! Не марнуйте своє життя! Не залишайте цей світ як Пилат залишив преторію, без відповіді на запитання: “Що таке істина?”. Бо це надто важливо. Йдеться про те, щоби знати, чи ми мали якусь мету існування, а чи прожили надаремно».
За словами проповідника Папського дому, діалог Ісуса з Пилатом є нагодою замислитися також і для віруючих людей. «Це Твій народ і Твої первосвященики видали Тебе мені», – каже намісник Христові. Це є спонукою замислитися над тим, чи перед обличчям зла, яке чинять люди Церкви, залишається місце на віру в Христа. Кардинал Канталамесса знову навів слова Толкіна, який писав своєму синові: «Наша любов може охолонути через спектакль слабкості та гріхів Церкви та її служителів, але не думаю, що ті, хто колись по-справжньому увірував, покинули з цієї причини віру. Це зручно відвести погляд від своїх власних помилок і знайти цапа-відбувайла… Думаю, що я так само чутливий до скандалів, як і ти, як будь-який християнин. Протягом життя я багато натерпівся через священиків, які були недовченими, виснаженими, слабкими, а іноді просто поганими». Але чи можна було сподіватися чогось іншого? Навіть Апостоли: один зрадив, інший відрікся, решта повтікали… «Тому плач, – радив Толкін синові, – але плач через Ісуса, через те, що Він мусить витерпіти через нас».
Підсумовуючи, Кардинал Канталамесса звернув увагу на те, що цьогорічний Великдень святкуватиметься не серед радісного передзвону, але серед зловісного гуркоту вибухів. І спадають на думку слова Ісуса, які Він сказав, коли Йому повідомили про кровопролиття, яке вчинив Пилат, і про загиблих від падіння вежі: «Якщо не навернетеся, так само загинете». За словами проповідника, останні події нагадують нам про те, що порядок цього світу може змінитися з дня на день. І єдиним способом втекти від невблаганного часу є звернутися до Того, Який триває вічно: «Звернімося до Того, Який триває вічно, вдаймося до нього серцем, доки перейдемо до Нього тілом».
Під час вселенської молитви, яка виголошувалася після проповіді, прозвучало окреме прохання, присвячене народам, які страждають від війни. «Боже милосердний і могутній, що касуєш війни та понижуєш гордих, віддали якнайшвидше від людства жахіття та сльози, щоби всі ми могли справді називатися Твоїми дітьми. Через Христа, Господа нашого», – промовив Святіший Отець, відповідаючи на заклик диякона: «Помолімося за народи, що страждають від жахіття війн. Нехай їхні сльози та кров жертв не будуть пролитими надаремно, але пришвидшать епоху миру, що випливає з прославлених ран Христа Ісуса».
