Хто веде війну, той забуває про людяність
Alessandro Gisotti* – Ватикан
«Сьогодні, попри все, ми наново підтверджуємо наше переконання в тому, що братерство є сильнішим від братовбивства, що надія сильніша від смерті, що мир сильніший від війни». Рік тому, 5 березня 2021 р., розпочиналася Апостольська подорож Папи Франциска до Іраку. Подорож, від якої багато-хто відмовляв з огляду на безпеку, інші побоювалися, що вона буде «невдалою», беручи до уваги внутрішні поділи в іракському суспільстві та не завжди простий діалог між присутніми в країні релігіями. Цей візит, якого Папа дуже сильно прагнув, незважаючи на попередні побоювання, виявився успішним. Більше того, він став подорожжю-посланням, що підкреслила, наскільки мир є можливим, співіснування – необхідним, а братерство, незважаючи ні на що, – сильнішим від братовбивства, про що Папа Франциск стверджував у Мосулі, знищеному звірствами ІДІЛ.
Слова, сказані рік тому на одній із найбільш скривавлених територіях планети, сьогодні відлунюють як прочі, як попередження, коли в Європі ведеться нищівна війна, розпалена вторгненням в Україну російської армії. Страждання є жахливими, як і непосильною ціна людських життів, скошених цим конфліктом. Сам порядок речей виявляється перевернутим, бо як казав ще Геродот, «у період миру діти хоронять батьків, в той час як у період війни батьки хоронять дітей».
Більше, ніж будь-коли раніше, за винятком Карибської кризи 1962 року, людство боїться військової ескалації, що може загрозливо вилитися в глобальний конфлікт. Безумство, чуже розумові, сьогодні викликає страх як ймовірне. Однак, вже багато років тому, так і не почутий, Папа попереджав про третю світову війну, що ведеться «фрагментами»: від Сирії до Ємену, від Афганістану до Іраку. До цього переліку в трагічний спосіб додається Україна. Папа Франциск невтомно підносив голос протягом цих майже дев’яти років понтифікату на підтримку народів, пригноблених бичем війн, особливо тих забутих, бо відбуваються далеко від центрів впливу чи серед незацікавленості великими засобами комунікації. Скільки-то разів Папа звертався із закликами про дітей Ємену, невинних жертв брутального конфлікту. Як же часто нагадував про трагедію в Сирії та як багато ініціатив – молитовних, гуманітарних і дипломатичних – він здійснив для цього народу, що вже понад десять років не знає миру.
«Той, хто веде війну, той забуває про людяність», – сказав Папа під час молитви «Ангел Господній» минулої неділі із серцем, що розривалося через події в Україні. Той, хто веде війну, додав він, «не дивиться на конкретне життя людей», але «віддається диявольській та збоченій логіці зброї, що є найвіддаленішою від Божої волі». А також найвіддаленішою від логіки братерства, що терпеливо приймає іншого таким, яким він є, як дитину того самого Отця. Відвідуючи у вересні 2014 року військовий цвинтар-меморіал в Редіпульї з нагоди сторіччя першої світової війни, Папа Франциск засудив абсурдність війни, підкреслюючи, що «вона є безумною, бо планом її розвитку є руйнування». В ці дні з України, що переживає потрясіння російським військовим вторгненням, надходять картини саме такого знищення, яке нікого не щадить. І запитання, яке з дня на день стає дедалі гнітючішим: як довго це ще триватиме?
--------
* Редакційний Віце-директор Дикастерії в справах комунікації.
