Папа: Чувати і молитися, щоб нас не поглинули труднощі та тривоги
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
У першу неділю Адвенту, літургійного періоду в Церкві латинського обряду, який є приготуванням до Різдва, літургія пропонує читання з Євангелії від Луки, в якому йдеться про Господній прихід наприкінці часів. Ісус же, розповідаючи про різні лиха та випробування, саме в цьому моменті заохочує не боятися. Чому? Не тому, що все буде гаразд, а тому, що Він прийде. На це звернув увагу Папа Франциск у своєму повчанні перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 28 листопада 2021 року.
Підвести погляд вгору
Каже Господь: «Випростайтеся і підійміть свої голови, бо наближається ваше викуплення». За словами Святішого Отця, усвідомлення того, що в хвилини, коли здається, що все втрачено, Господь приходить, аби нас спасти, є чимось прекрасним. І тоді можемо з радістю очікувати на Нього також і серед виру випробувань, серед життєвих криз і трагедій історії. «Але що потрібно, аби підвести голову, аби не дати поглинути себе труднощами, стражданнями й поразками?» – запитував Наступник святого Петра, зауваживши, що Ісус показує дорогу, мовивши: «Вважайте на самих себе, щоб ваші серця не обтяжувалися […] пильнуйте, молячись, у кожному часі».
Покликані чувати
Насамперед, Папа зупинився на закликові чувати, назвавши пильність «важливим аспектом християнського життя». Зі слів Ісуса бачимо, що пильність пов’язана із уважністю, тобто, «не дозволити, щоби серце розлінилося, щоб духовне життя розм’якло в посередності». Існує небезпека стати «приспаними християнами», яким бракує духовного пориву, жару в молитві, ентузіазму в місії, захоплення Євангелієм.
«Ми потребуємо пильнувати, аби не проводити дні в звичках, щоб не обтяжитися, як каже Ісус, життєвими тривогами», – сказав Святіший Отець, додаючи, що сьогодні – чудова нагода для того, щоби запитувати себе: що обтяжує моє серця та мого духа? Що спонукає мене зручно вмощуватися на м’якому кріслі лінивства? Які прояви посередності мене паралізують, які вади притискають мене до землі і не дозволяють підвести голову? Чи не залишаюся байдужим до тягарів ближніх? «Ці запитання є корисними, – мовив Папа, – бо допомагають вберегти серце від нудьги. Що таке ця нудьга? Вона є великим неприятелем духовного життя. Нудьга – це те лінивство, що занурює нас у смуток, відбирає смак життя та бажання щось чинити. Це негативний, лихий дух, який вводить душу в заціпеніння, викрадаючи радість».
Покликані молитися
Ще одним «суттєвим інгредієнтом» секрету пильності Єпископ Риму назвав молитву. Саме молитва «підтримує палаючим світильник серця». Особливо тоді, коли відчуваємо, що «ентузіазм вистигає, молитва наново розпалює його», повертаючи нас до Бога, тобто, до суті всіх речей. Вона «пробуджує душу зі сну та зосереджує на тому, що є вартісним, на меті існування».
«Також і серед найбільш завантажених днів не занедбуймо молитву», – закликав Папа, пояснюючи, що помічною може бути «молитва серця», часте повторювання «коротких призивань». «А тепер, – підсумував він, – молімося до Богородиці: нехай же Вона, що очікувала Господа з пильним серцем, супроводить нас на дорозі Адвенту».
