Папа: Кожна людина, найменша і найуразливіша, має місце у Церкві та в світі

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

І надалі бути закваскою євангельської гостинності в Церкві та суспільстві, де досі чимало людей, позначених слабкістю та уразливістю, є забутими та виключеними. Із таким заохоченням Папа Франциск звернувся до представників спільнот «Віра і світло», приймаючи їх у Ватикані в суботу, 2 жовтня 2021 року. Зустріч була приурочена до 50-річчя цього руху, що об’єднує розумово неповносправних людей, їхніх рідних і волонтерів-приятелів. Як зазначив Святіший Отець, святкування ювілею є не лише нагодою для подяки, але й для того, щоби скерувати погляд у майбутнє, на завдання, яке їм доручає Святий Дух, на плоди, яких від них очікує Церква.

Під проводом Святого Духа та поглядом Діви Марії

Папа згадав про те, що початком руху став досвід великодньої прощі до Люрду, що відбулася 1971 року, до участі в якій були запрошені особи з вадами розумового розвитку, їхні батьки та друзі. Відтоді «під люб’язним поглядом Марії» розпочався досвід «Віри і світла», завдяки Святому Духові народилося щось непередбачуване. «Таким чином, світло та сила воскреслого Господа дарували надію багатьом людям, які почувалися виключеними та відкинутими, іноді, також і в Церкві», – зауважив Наступник святого Петра, додаючи, що відтоді цей рух під проводом Святого Духа поширився на всі континенти, «несучи послання любові та прийняття», яке є «суттю Євангелія», нагадуючи нам про те, що «кожну людину, також і насамперед, найменшу та найуразливішу, любить Господь Бог, і що вона має своє місце в Церкві та в світі».

В подоланні культури відкинення мов непотребу

За словами Святішого Отця, існування руху «Віра і світло» стало пророцтвом, оскільки найуразливіші люди часто відкидаються мов непотріб. І це пророцтво «сьогодні є ще важливішим, щоби подолати культуру відкинення мов непотребу, щоби нагадувати всім, що відмінність є багатством і ніколи не повинна ставати причиною виключення та дискримінації». Крім того, п’ятдесятирічний шлях став екуменічною мандрівкою, оскільки в спільнотах зустрічаються віруючі різних християнських конфесій, що є «конкретним зерном єдності», бо саме «найуразливіші стають джерелом примирення, призиваючи нас на дорогу навернення».

«Відрізок шляху, яким ви пройшли – тривалий і багатий плодами, але також і сьогодні в Церкві та в світі є багато людей, які у своїй малості та крихкості є забутими та виключеними. Тому заохочую і надалі, силою Святого Духа, розвивати вашу гостинну присутність, щоби ваші спільноти завжди були місцем зустрічі, сприяння людській особі та свята для всіх тих, які ще почуваються відсунутими на узбіччя та покинутими. Щоб ви могли стати знаком надії для сімей, що переживають досвід народження дитини з інвалідністю, щоби ніхто не замикався у собі самому, в смуткові та відчаєві», – побажав Папа, заохотивши членів спільноти бути «євангельською закваскою» серед християн, брати участь в житті Церкви в парафіях, даючи свідчення «Божого вибору на користь останніх, найменших, відкинутих».

Сонце віри, що проганяє хмари страху

Наприкінці Святіший Отець поділився кількома думками щодо емблеми руху «Віра і світло», якою є човен з людьми серед розбурханого моря, над яким через хмари пробивається сонце. Він зауважив, що під час пандемії неодноразово згадував про євангельську подію, як буря застала апостолів у човні, наголошуючи на тому, що «всі ми перебуваємо в тому самому човні». З цього випливає заохочення для членів руху і надалі залишатися човном, у якому є місце для всіх. «Нехай вас завжди супроводжує сонце віри та надії, що пробивається через хмари нашого страху та нашої непевності, в мандрівці, яка стелиться перед вами», – побажав Папа.