Папа: “Fratelli tutti” як продовження традиції ІІ Ватиканського Собору
Світлана Духович – Ватикан
«Бог-любов, Який у Христі запрошує нас жити згідно заповіді братерської любові, зцілює через любов наші міжособистісні та суспільні стосунки і закликає нас бути будівничими миру та братерства між нами», – пише Папа Франциск у передмові до книжки «Братерство – знак часів», яку написали кардинал Майкл Черні, Заступник Секретаря Дикастерії Служіння цілісному людському розвиткові для Відділу в справах мігрантів і біженців, та сицилійський священик і богослов о. Крістіан Бароне. Автори книжки, яка незабаром з’явиться на полицях італійських книгарень, пояснюють теми, які Святіший Отець розглядає в енцикліці Fratelli tutti та вказують на їхній взаємозв’язок із твердженнями Другого Ватиканського Собору, розглядаючи, водночас, оригінальність цього документа. Саме з цієї постійної діалектики з минулим “загальнолюдське братерство» постає як “знак часу” для нашої епохи, а також як шлях звіщення та передання Євангелія для сучасної Церкви.
«Парадокс» Царства Божого
У своїй передмові Наступник святого Петра зазначає, що «Царство Боже не слід ототожнювати або сплутувати з якимось земним і політичним досягненням; однак, його не слід також уявляти як суто внутрішню, особисту та духовну дійсність, чи як обітницю, яка стосується лише потойбічного світу». Він додає, що християнська віра живе захоплюючим і переконливим «парадоксом»: це те, що «Христос, назавжди з’єднаний з нашим тілом, здійснює вже тут і тепер, відкриваючи нас на стосунки з Богом-Отцем і, здійснюючи постійне визволення в житті та історії, в якій живемо, бо в Ньому вже наблизилось Царство Боже (пор. Мк 1,12-15); водночас, поки ми перебуваємо в цьому тілі, Царство також залишається обітницею, глибоким прагненням, яке ми несемо в собі, воланням, що піднімається від творіння, яке ще позначене злом, яке стогне й страждає аж до дня свого повного визволення (пор. Рим 8, 19-24).
Соціальний вимір християнської віри
Отже, Царство Боже, як підкреслює Папа, – «це жива, динамічна дійсність, яка запрошує нас до навернення і спонукає нашу віру вийти зі статичної природи індивідуальної релігійності, або релігійності, зведеної до легалізму». Ця віра, натомість, повинна спонукати до безперервного пошуку Господа та Його слова, «яке щодня заохочує нас до співпраці в Божому діянні в різних ситуаціях життя та суспільства».
Наступник святого Петра зазначає, що ніколи не слід нейтралізувати цей соціальний вимір християнської віри. Керигма християнської віри, за його словами, має соціальний зміст, спонукаючи будувати суспільство, «в якому би панувала логіка євангельських блаженств», будувати солідарний та братерський світ. Папа пояснює, що в цьому сенсі, турбота про нашу Матір Землю та зусилля, спрямовані на побудову солідарного суспільства, у якому ми “всі брати і сестри”, не лише не чужі нашій вірі, але є її конкретним втіленням. Це основа соціальної доктрини Церкви.
Взаємозв’язок з Другим Ватиканським Собором
Єпископ Риму висловлює вдячність авторам книги «Братерство – знак часів» кардиналові Майклові Черні та отцеві Крістіану Бароне за те, що вони висвітлили взаємозв’язок між теперішнім соціальним вченням Церкви та твердженнями Другого Ватиканського Собору. Папа зазначає, що цей взаємозв’язок не завжди є помітним. Пояснюючи можливу причину цього, він зауважує, що в Латинській Америці, де він народився, отримав вишкіл як студент-єзуїт, а потім здійснював священиче та єпископське служіння, Церква з ентузіазмом прийняла богословські, церковні та духовні ідеї Другого Ватиканського Собору та впровадила їх у життя. «Для нас, молодих, – підкреслює він, – ІІ Ватиканський Собор став горизонтом нашої віри, наших способів висловлювання і нашої діяльності, тобто незабаром він став нашою церковною та душпастирською екосистемою, але ми не звикли часто цитувати соборові декрети чи зосереджуватися на роздуми умоглядного характеру. Другий Ватиканський Собор просто увійшов у наш спосіб бути християнами та бути Церквою, і протягом усього життя мої роздуми, моє сприйняття та моя духовність були породжені пропозиціями доктрини цього Собору».
Святіший Отець зазначає, що теперішній контекст, очевидно, вимагає чіткішого пояснення ключових понять Другого Ватиканського Собору, основ його аргументів та його богословського й душпастирського горизонту. Саме в цьому, як він зауважує, полягає вагомий внесок авторів книги «Братерство – знак часів», які інтерпретують соціальне вчення Папи, «проливаючи світло на те, що міститься між рядками, тобто вчення ІІ Ватиканського Собору, як фундаментальну основу». Єпископ Риму підкреслює, що одним із знаків часу, які виявив II Ватиканський Собор, є братерство, якого «дуже потребує наш світ та наш спільний дім, у якому ми покликані жити як брати та сестри».
Не лише діалогувати, але й служити
Автор передмови зазначає, що II Ватиканський Собор намагався відповісти на виклики сучасного світу душпастирською конституцією Gaudium et Spes; «але сьогодні, – додає він, – прямуючи і надалі шляхом, прокладеним Отцями Собору, ми усвідомлюємо, що нам потрібна не лише Церква в сучасному світі та в діалозі з ним, але й, насамперед, Церква, що перебуває на служінні людині, піклуючись про створіння та звіщаючи й здійснюючи нове загальнолюдське братерство, в якому людські стосунки зцілюються від егоїзму та насильства та ґрунтуються на взаємній любові, прийнятті, солідарності».
