Шукати

Vatican News

Папа: Бог вислуховує молитви, зло – володар лише передостаннього дня

Наші взаємини з небесним Отцем не мають магічного характеру. На це звернув увагу Папа Франциск, роздумуючи під час чергової загальної аудієнції про молитву, що здається нам непочутою.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Зло є паном передостаннього дня, але ніколи – останнього, бо цей останній належить Богові. Так Папа Франциск підсумував свою катехизу з нагоди загальної аудієнції, що в середу, 26 травня 2021 р., відбулася на внутрішньому подвір’ї Святого Дамазія у Ватикані. Роздумуючи в рамках циклу про молитву над різними труднощами, з якими зустрічається молільник, цього разу він присвятив кілька слів «радикальному закидові» проти молитви, що випливає зі спостереження, яке всі ми робимо: молимося, просимо, а в результаті, здається, що наші молитви залишаються невислуханими. А якщо наш мотив є благородним, як от одужання хворого чи припинення війни, то така ситуація здається скандальною: Якщо Бог є Отцем, то чому не вислуховує нас? Адже Сам запевнив, що дасть добрі речі дітям, які про них просять.

Служимо Богові,  а чи Він має нам служити?

Шукаючи відповідь на це запитання, Святіший Отець вказав на те, що хороший підсумок цього аспекту знаходимо в Катехизмі Католицької Церкви, що перестерігає нас перед небезпекою «не жити справжнім досвідом віри», тобто, «перетворити стосунки з Богом у щось магічне». «У дійсності, – сказав він, – коли молимося, то можемо потрапити в небезпеку становища, коли не ми служимо Богові, але претендуємо на те, щоби Він служив нам». Так народжується молитва, що завжди домагається та хоче спрямувати події згідно з нашим задумом, «не допускаючи жодних інших проектів, окрім наших прагнень». У цьому контексті Папа скеровує до молитви, якої нас навчив Ісус, тобто, молитви «Отче наш», яка хоч і складається із самих прохань, перші з них є немовби з боку Бога: «просять не здійснення нашого проекту, але Його волі щодо світу».

З нами Бог, але чи ми з Богом?

Як зазначив Святіший Отець, апостол Павло в Посланні до Римлян нагадує нам про те, що ми навіть не знаємо, про що випадає просити. Тож «коли молимося, то мусимо бути смиренними, щоби наші слова дійсно були молитвами, а не пустослів’ям, яке Бог відкидає». Адже існує можливість, що можемо молитися з огляду на помилкові спонуки: наприклад, щоб «здолати ворога на війні, не запитуючи себе про те, що Бог думає про цю війну». «Написати на хоругві “З нами Бог” легко, чимало гарячково запевняють, що Бог з ними, але небагато переймаються тим, щоби перевірити, чи вони дійсно з Богом. Під час молитви Бог має нас навернути, а не ми Бога», – сказав Папа.

Наш час і Божий час

Однак, за словами Наступника святого Петра, залишається скандальною ситуація, коли люди моляться зі щирим серцем, випрошують блага, «які згідні з Божим царством», як от мама, що молиться за хвору дитину… Чому, здається, Бог не вислуховує? Щоб відповісти на це запитання, слід «спокійно медитувати над Євангеліями». Розповіді про життя Ісуса наповнені молитвами: чимало людей просять про оздоровлення, всі ці молитви «пронизані стражданням», підносячи прохання: «Змилуйся над нами!».

Іноді, відповідь Ісуса є негайною, в інших випадках – відкладеною в часі. Як от у випадку жінки-ханаанки, що довго просила про оздоровлення дочки, і навіть почула відповідь, що могла прозвучати образливо, однак, не втратила відвагу, переймаючись лише здоров’ям дитини. Папа також вказав на випадок оздоровлення паралітика, якого принесли друзі: Ісус спочатку відпускає його гріхи, а лише після цього – оздоровляє тіло. Й ми маємо досвід того, що речі, про які ми просили, не сталися відразу, але згодом розв’язалися згідно з Божим способом, а не таким, як його бачили ми.

З вогником віри

Святіший Отець окремо зупинився на євангельській розповіді, що прозвучала на початку аудієнції: воскресіння доньки Яіра. Бачимо батька з «пробитим серцем», який приходить до Ісуса та просить врятувати хвору дитину. Цього разу Ісус відразу погоджується, але в дорозі, в той час, як трапляється інше оздоровлення, надходить новина про те, що дівчина померла. Здається, що це кінець, але Ісус каже батькові: «Не бійся, тільки вір!».

«Бо віра є тим, що підтримує молитву. Й, у дійсності, Ісус пробудить цю дитину зі сну смерті. Але протягом певного відрізку часу Яір мусів ходити в пітьмі з одним лише вогником віри», – зазначив Папа, нагадавши про те, що Ісус навчав, що той, хто має віру, переміщує гори. Але йдеться про те, щоб «насправді мати віру».

Господь останнього дня

Підсумовуючи, Святіший Отець звернув увагу на те, що також молитва Ісуса в Гетсиманії здається невислуханою. «Отче, якщо можливо, віддали від мене цю чашу…». Але, здається, що Отець Його не чує… «Син мусітиме до кінця випити чашу страстей. Але Велика Субота – це не останній розділ, бо третього дня, тобто, в неділю, є воскресіння. «Зло – володар передостаннього дня: добре це затямте. Зло ніколи не є володарем останнього дня, лише передостаннього, тієї хвилини, що є найтемнішою вночі, саме перед світанком» , – сказав Папа, додаючи: «Бог є Господом останнього дня. Бо він належить лише Богові та є днем, що в ньому сповняться всі людські прагнення спасіння».

26 травня 2021, 11:10