Папа: Церква – школа сопричастя, а не внутрішнього протистояння
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Церква є прекрасною, бо люблена своїм Нареченим і Господом. Любов Нареченого вчинила її плідною, прекрасною та щасливою. Три життєві стани, з яких вона складається і якими характеризується – це дійсність, якою вона завжди була вирізнялася та збагачувалася», – пише Папа Франциск у передмові до книжки «Як сіль і закваска. Замітки для богослов’я богопосвяченого життя Церкви», що вийде у світ 14 травня й упорядниками якої є два францисканці – отці Валентіно Наталіні та Фердінандо Кампана.
Разом до спільної мети
Роздумуючи про взаємини між трьома станами, які формують Церкву, – священики, чернецтво та миряни, – Святіший Отець наголошує на те, що вони не є «трьома відокремленими підрозділами, які змагаються між собою». Однак, протягом історії Церкви та в «темні періоди її людського діяння», іноді, проявлялося зловживання та недоречні претензії…
«Іноді, – зауважив Папа, – це були клерикалізм і духовне зісвітчення, які показували не обличчя служіння та свідчення по-справжньому християнського життя, але гординю та претензії на владу. Існувала, іноді, претензія на те, що один особливий стан вдосконалення є кращим від інших, гарантованим, навіть без необхідної покори та послідовності життя. Іноді, зустрічалася претензія на автономність щодо інших станів життя, із самовпевненими спробами перетворити Церкву, що є домом і школою сопричастя та братерства єдиного Божого люду, в зборище самодостатніх, пихатих індивідів, що домагаються власних прерогатив, забуваючи про те, що до мети прибуваємо першими лише тоді, коли всі три учасники прибувають разом».
Новизна у вірності традиції
З такими думками Святіший Отець вручає читачам книгу, один з авторів якої, 90-річний богослов, «з чистотою неофіта» прочитує тексти навчання Церкви, не піддаючись підступові деяких богословських шкіл, які є або надто просунутими вперед, «щоб чекати на час і спосіб, необхідні для того, щоб розділити з іншими свої ідеї», або ж занадто відстали, щоби «прийняти красу новизни та розвитку вчення Церкви». А доповнюють його роздуми молодшого співбрата, «літургіста, захопленого богослов’ям і духовністю», що серйозно зайнявся «дечим давнім і дечим новим», щоб вчинити Христову Наречену «ще кращою та привабливішою», прямуючи слідами швейцарського богослова фон Балтазара, який «говорив про взаємність між “петровим началом” і “марійським началом”, приймаючи як даність те, що три стани життя, про які йдеться в цій книзі, однаково необхідні та основоположні в Церкві».
«Саме ступаючи цією дорогою Святіший Отець Іван Павло ІІ подарував нам пророче Апостольське напоумлення “Vita consecrata”, разом із незабутніми про пресвітерів “Pastores dabo vobis” та мирян “Christifideles laici”. Прагну, аби читання цього тексту допомогло нам поглиблювати таїнство ієрархічної Святої Матері Церкви», – пише Папа Франциск.
