Папа: Данте – пророк надії та поет милосердя

Isabella Piro / Світлана Духович – Ватикан  

У 1321 році в італійському місті Равенні відійшов у вічність Данте Аліґ’єрі. Незважаючи на те, що з того часу минуло 700 років, цей видатний поет і письменник і досі промовляє до нас, сучасних людей, запрошуючи наслідувати його на шляху до щастя, тобто, вічної Божої любові. Про це пише Папа Франциск в Апостольському листі Candor lucis aeternae (Сяйво вічного життя), опублікованому 25 березня 2021 р., в урочистість Благовіщення Господнього. Дата публікації цього листа не випадкова: як пояснює Святіший Отець, таїнство Воплочення, що зароджується з Маріїних слів "Ось я" є «справжньою серцевиною натхнення та суттєвим ядром» всієї Божественної комедії, що здійснює «обожествлення» або «чудесний обмін» між Богом, Який «входить в нашу історію, стаючи тілом», та людством, «прийнятим в Бозі, в Якому знаходить справжнє щастя».

Вселенські Архиєреї про Данте

Апостольський лист складається з дев'яти параграфів і відкривається коротким екскурсом висловлювань Вселенських Архиєреїв про Данте: у 1921 році, з нагоди 600-річчя його смерті, Папа Венедикт XV присвятив флорентійському поетові енцикліку In praeclara summorum, у якій зазначив, що він належить Церкві, бо його праця черпає «могутній порив натхнення» з християнської віри. У 1965 році святий Павло VI написав Апостольський лист Altissimi cantus, у якому підкреслив, що Божественна комедія є «універсальною», бо «охоплює небо і землю, вічність і час» та має «перетворюючу» мету, тобто «здатна кардинально змінити людину і провадити її від гріха до святості».

Папа Монтіні вказує також на такі важливі для Данте поняття як «ідеал миру» та «осягнення свободи», що, звільняючи людину від зла, веде її до Бога. Двадцять років пізніше, у 1985 році святий Іван Павло ІІ підкреслив інший термін Божественної комедії – слово “transumanare”, що означає долати людські обмеження, аби наблизитися до божественного. У своїй першій енцикліці Deus caritas est (2005) Папа Венедикт XVI підкреслює, що оригінальність поеми Данте  – це «новизна любові, що спонукала Бога прийняти людське обличчя і серце». Папа Франциск пригадує також свою першу енцикліку Lumen fidei, опубліковану в 2013 році, в якій цитує флорентійського поета для того, аби описати світло віри як «іскру, полум’я та зірку на небі», що сяє в людині.  

Божественна комедія – спадщина вічних цінностей

Далі автор Апостольського листа Candor lucis aeternae ділиться думками про життя Данте, визначаючи його як «парадигму людського стану» й підкреслюючи «актуальність і довговічність» його творчості, що «завдяки красі поезії змогла виразила глибину таємниці Бога і любові». Ця творчість, за словами Папи, є «невід'ємною частиною нашої культури, нагадує нам про християнське коріння Європи та Заходу та представляє спадщину ідеалів та цінностей», які  до сьогодні пропонує Церква та громадське суспільство як «основу людського співіснування» для того, аби «визнавати одне одного братами й сестрами». Життя Аліг'єрі, батька італійської мови та літератури, позначене «болісною меланхолією» паломника та вигнанця, що завжди перебуває в дорозі, не лише зовні, бо змушений покинути рідне місто, але й внутрішньо, у пошуках мети. Саме ця перспектива, як пояснює Святіший Отець, допомагає побачити дві основні осі Божественної комедії: з одного боку, «бажання, притаманне людській душі», а з іншого – «щастя від споглядання Любові, що є Богом».

Співець людського прагнення щастя

Данте ніколи не впадає у відчай, і тому він є «пророком надії»: своєю творчістю він спонукає людство звільнитися від «темного лісу» гріха, аби знайти «правильну дорогу» і, таким чином, досягнути «повноту життя в історії» та «вічне блаженство в Бозі». Отож, він має «пророчу місію», яка не уникає засудження і критики на адресу тих віруючих та Пап, які перетворюють Церкву на знаряддя особистого інтересу. Але як «співець людського прагнення» щастя, Аліг'єрі може побачити «навіть у найжалюгідніших і найжахливіших постатях» прагнення кожного ступити на шлях і прямувати вперед «поки серце не знайде спокою і миру в Бозі».

Поет Божого милосердя

Шлях, на який вказує Данте, як пояснює Папа Франциск, «реалістичний і можливий» для всіх, оскільки «Боже милосердя завжди пропонує можливість змінитися і навернутися». У цьому сенсі Аліг'єрі є «поетом Божого милосердя», а також є оспівувачем «людської свободи», що є «основною умовою життєвого вибору та самої віри». Свобода тих, хто вірить у Бога як у милосердного Отця, є «найбільшим даром», який Господь дарує людині, аби «вона могла досягти кінцевої мети».

Жінки в Божественній комедії

Апостольський лист Candor lucis aeternae приділяє також увагу трьом жіночим постатям, описаним у Божественній комедії: Пречистій Діві Марії; Беатріче, що є символом надії; та святій Лучії, що символізує віру. Ці три жінки, що нагадують про три богословські чесноти, супроводжують Данте на різних етапах його мандрів, показуючи, що «ніхто не може сам себе врятувати», але що необхідна допомога тих, хто «може нас підтримати та провадити нас мудро і розсудливо». Насправді, для Марії, Беатріче та Люсчії спонукою до дії завжди є божественна любов, – «єдине джерело, яке може дарувати нам спасіння», «оновлення життя та щастя». Вселенський Архиєрей присвячує декілька думок святому Франциску, який у творі Данте зображений як «біла троянда блаженних». Папа вказує на «глибоку гармонію» між святим з Ассізі та флорентійським поетом: обидва наблизилися до народу. Перший «виходив до людей», а другий вирішив використовувати не латинську, а народну мову, «мову кожного». Більше того, обидва були відкритими на «красу та цінність» творіння, дзеркала свого Творця.

Провісник мультимедійної культури

Папа Франциск підкреслює, що Аліг'єрі як геніальний митець, гуманізм якого «актуальний і дійсний» до сьогодні, є «провісником нашої мультимедійної культури», бо в його творах зливаються «слова та образи, символи та звуки», утворюючи «єдине послання», створюючи ніби атмосферу «провокації»: він хоче допомогти, аби ми «повністю усвідомили, що ми перебуваємо у внутрішньому і постійному прагненні щастя», представленому нескінченною і вічною любов'ю до Бога. Звідси випливає заклик Святішого Отця сприяти тому, аби вчинити творчість Данте ще відомішою та «доступною і привабливою» не лише для науковців, але й усіх, хто «хоче свідомо пройти свій життєвий шлях та шлях віри».

Донести Данте до всіх, за межі шкіл та університетів

Високо оцінюючи працю вчителів, що здатні «з пристрастю передавати послання Данте та культурні, релігійні й моральні скарби» його творчості, Святіший Отець вказує, одночасно, на необхідність того, аби ця спадщина не залишалася зачиненою у шкільних та університетських класах, але щоб її доносили до всіх завдяки зусиллям християнських громад, академічних установ та культурних асоціацій. Папа заохочує також митців «надавати форму поезії Данте на шляху краси», аби поширювати «послання миру, свободи та братерства». Це завдання, як підкреслює він, є надзвичайно важливим в цей історичний період, позначений багатьма труднощами, деградацією та відсутністю довіри до майбутнього. На завершення Святіший Отець підкреслює, що Данте Аліґ’єрі, може «допомогти нам спокійно і мужньо прямувати вперед у паломництві життя і віри, допоки наше серце не знайде справжнього спокою та справжньої радості», тобто  «любові, що рухає сонце та інші зірки».