Папа про заїрський обряд: літургія повинна торкатися сердець вірних
Світлана Духович – Ватикан
У вівторок, 1 грудня 2020 р., відбулася презентація книги «Папа Франциск і Римський месал для дієцезій Заїру. Обряд, що відкриває перспективи для інших культур». В монографії, упорядником якої є сестра Ріта Мбошу Конго, викладачка Папського Урбаніанського Університету, описані різні аспекти Римського месалу для дієцезій колишнього Заїру (тепер Демократична Республіка Конго), затвердженого Конгрегацією божественного культу 30 квітня 1988 року. Передмову до книги написав Папа Франциск. Він також у відеопосланні звернувся до учасників презентації книги, в якому пригадав подію, що відбулася рік тому: 1 грудня 2019 року в базиліці Святого Петра він очолив Євхаристійне богослуження у заїрському обряді, з нагоди 25-річчя католицького капеланства для конголезців в Римі.
Приклад для інших культур
Звертаючи увагу на підзаголовок монографії – «Обряд, що відкриває перспективи для інших культур», – Святіший Отець зазначає, що саме це є основним обґрунтуванням публікації цієї книги, «що є свідченням богослуження, прожитого з вірою та радістю». «Будучи першим та єдиним інкультурованим обрядом Латинської Церкви, затвердженим після Другого Ватиканського Собору, – наголошує Вселенський Архиєрей, – досвід конголезського обряду служіння Меси може бути прикладом та зразком для інших культур». Він нагадує, що один з основних внесків Другого Ватиканського Собору полягав у тому, що були запропоновані норми для адаптації до характеру та традицій різних народів. Посилаючись на промову святого Івана Павла II, з якою він звернувся до єпископів Конго під час їхнього візиту Аd limina 23 квітня 1988 р., Папа закликав Церкву Конго і надалі трудитися над адаптацією обряду всіх таїнств.
Жива культура і духовність
У передмові до книги Святіший Отець підкреслює, що «у богослуженні згідно із заїрським обрядом вібрує жива культура й духовність, оживлена релігійними піснями в африканському ритмі, звучанням барабанів та інших музичних інструментів, що становлять справжній поступ вкорінення християнського послання в конголезській душі». Вказуючи на радісну атмосферу цього богослуження, Папа зазначає, що це є «справжнім місцем зустрічі з Ісусом», бо, як він писав в енцикліці Evangelii gaudium, «з Ісусом Христом радість завжди народжується і відроджується».
Обличчя багатьох культур і народів
«Літургія повинна торкатися сердець вірних місцевої Церкви», – підкреслює Наступник святого Петра, додаючи, що християнство не має єдиної культурної моделі, а навпаки, повністю залишаючись самим собою, у повній вірності євангельському посланню та церковній традиції, воно матиме також обличчя багатьох культур і народів, які його приймають і в яких воно вкорінюється.
Молитися до Бога рідною мовою
«Очевидно, що кожен народ, – читаємо далі в передмові, – переживши особистий досвід перетворюючої зустрічі з Христом, прагне молитися до Бога, який об’явився через Ісуса Христа, своїми словами, своєю релігійною, поетичною, метафоричною, символічною та розповідною мовою, оскільки молитва, звернена до Бога, передбачає благодать, яка перетворює людський досвід у всіх цих вимірах». Святіший Отець зазначає, що саме це розуміння спонукало Єпископську Конференцію Конго знайти спосіб молитися до Бога «не за допомогою запозичених у когось слів, а враховуючи всю духовну та соціально-культурну специфіку конголезського народу з його перетвореннями». Цей процес літургійної інкультурації в Конго, як підкреслює Папа, спонукає усвідомити цінність різних дарів Святого Духа, що є скарбом для всього людства.
Приклад для Амазонського регіону
Вселенський Архиєрей пригадує, що в Апостольському напоумленні Querida Amazonia, приготованому за підсумками Спеціальної Асамблеї Синоду Єпископів, присвяченої Амазонському регіонові (2019 р.), він виразно закликав «зібирати в літургії багато елементів досвіду корінного населення в його тісному контакті з природою та заохочувати автохтонні вираження в піснях, танцях, обрядах, жестах та символах». На завершення Папа висловив сподівання, що заїрський обряд, який визнає культурні потреби певного африканського регіону, не порушуючи природу Римського месалу і гарантуючи послідовність з давньою та загальною традицією Церкви, стане прикладом для можливого розвитку амазонського обряду.
