Папа: Справедливість вимагає боротися проти структурних причин бідності

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Будування соціальної справедливості. Прямуючи до повного застосування фундаментальних прав людей у становищі вразливості» – віртуальний семінар з такою назвою 30 листопада та 1 грудня 2020 року зібрав на цифровій платформі суддів Африки та Америки, що у своїх країнах належать до Комітетів соціальних прав. Зустріч не пройшла повз увагу Папи Франциска, який двічі виступив під час неї: на початку виголосив привітальну промову, а згодом поділився кількома думками в рамках дебатів.

Яка юстиція насправді справедлива?

Вітаючи учасників зустрічі, Глава Католицької Церкви назвав прекрасною нагодою для вершителів правосуддя «зробити паузу в своїй звичайній праці», щоб замислитися над своїм служінням, що особливо важливо сьогодні, коли суспільство «з певною недовірою та скепсисом дивиться на тих, які мають владу вирішувати, що є справедливим».

«Будь ласка, завжди пам’ятайте про те, що коли юстиція є дійсно справедливою, ця юстиція вчиняє щасливими країни та гідними їхніх мешканців. Жодне рішення не може бути справедливим, жоден закон не є легітимним, якщо їхнім плодом є ще більша нерівність, якщо вони породжують втрату прав, підлість і насильство», – зазначив Папа, побажавши успіхів праці семінару.

Основи ідеї соціальної справедливості

Вдруге промовляючи до суддів, Святіший Отець зазначив, що той факт, що «в настільки критичний момент для всього людства» люди, які працюють у сфері звершення справедливості, збираються, аби переосмислити свою працю й будувати нову соціальну справедливість, «є винятковою новиною». За його словами, для того, аби будувати та аналізувати ідею соціальної справедливості, «фундаментальним є вдатися до зібрання ідей і ситуацій», які на його думку, є основою, на яку потрібно обпертися.

Першою є «погляд з виміром реальності», не втрачаючи з поля зору «тривожної картини, в якій маленька частина людства живе в розкоші, а для дедалі більшої частини гідність є невідомою, їхні права ігноруються та порушуються». Друга стосується способу породження справедливості, що повинно бути спільною справою, в якій «всі особи з добрим наміром кидають виклик утопії» та усвідомлюють, що справедливість «здобувається кожного дня». Третім елементом Святіший Отець називає необхідність побороти байдужість, помічати і брати на себе біль іншої людини. Врешті, потрібна історична рефлексія, бо в минулому присутні як боротьба, перемоги й поразки, так і коріння досвіду, також і соціальної справедливості.

«І дуже важко зуміти будувати соціальну справедливість, не покладаючись на народ», – сказав Папа, зауваживши, що це завдання стане легшим, коли мати бажання бути народом, відкинувши спокусу «елітарності». Врешті, тим, які роздумують про соціальну справедливість, він радить чинити це, показуючи себе самих солідарними та справедливими. Солідарними, «поборюючи структурні причини бідності, нерівності, браку праці, землі та покрівлі», борячись проти тих, які «заперечують соціальні та робітничі права».

Загальне призначення благ

Крім того, Святіший Отець зазначив, що справедливими є ті, які звершують справедливість. І коли, вдаючись до права, «даємо бідним необхідне», то не віддаємо їм наше чи власність третіх осіб, але «повертаємо їм те, що є їхнім».

«Будуймо нову соціальну справедливість, допустивши, що християнська традиція ніколи не визнавала абсолютним і недоторканим право на приватну власність та завжди підкреслювала соціальну функцію кожної її форми. Право власності є похідним природним правом із права, яке мають всі, що зродилося із загального призначення створених благ», – сказав Папа, підкресливши, що справедливість не може ґрунтуватися на несправедливості, що передбачає концентрацію багатства.