Cerca

Vatican News

Річниця понтифікату: звертаючи погляд на основне

У редакторській колонці Андреа Торніеллі, Редакційний директор Дикастерії в справах комунікації, ділиться роздумами про шосту річницю понтифікату Папи Франциска та його відповідь на нові виклики, що постають перед Церквою.

Andrea Tornielli – Ватикан

Шоста річниця обрання Папи Франциска насичена важливими міжнародними подорожами, а початок та кінець року позначений двома важливими «синодальними» подіями: зустріч, присвячена захисту неповнолітніх, що відбулася у Ватикані в лютому за участю президентів Єпископських Конференцій з усього світу, та Спеціальний Синод, присвячений Амазонії, який пройде у Ватикані в жовтні цього року. 

Вагоме значення мала нещодавня подорож до Арабських Еміратів, де Єпископ Риму разом з Великим Імамом Аль-Азгаром підписали спільну декларацію – документ, який, як можна сподіватися, матиме позитивні наслідки в сфері релігійної свободи. Тема екуменізму буде в центрі наступних подорожей до Болгарії та Північної Македонії і, пізніше, до Румунії, а візит до Японії, який ще не був підтверджений, може стати нагодою для спомину про спустошення, спричинене ядерною зброєю, як застереження, звернене до теперішнього й майбутнього людства, що переживає «фрагментарну третю світову війну», про яку часто говорить Папа. 

Але, звертаючи погляд на недавно закінчений рік, не можна оминути увагою повторне виникнення скандалів, пов’язаних із зловживаннями, та внутрішніх поділів, які призвели до того, що колишній Нунцій Карло Марія Віґано, в той час, коли Папа Франциск відправляв Святу Месу з тисячами сімей у Дубліні, наново представляючи красу й цінність християнського подружжя, прилюдно закликав Святішого Отця до відставки, з огляду на те, як провадилася справа МакКарріка.

В умовах цих ситуацій Єпископ Риму запросив усіх вірних щодня молитися вервицю протягом Марійського місяця жовтня, для того, аби «єднаючись як Божий люд у сопричасті й покаянні, просити Пречисту Діву Марію та святого Архангела Михаїла захистити Церкву від диявола, який завжди намагається відділити нас від Бога й розділити нас між собою». Сучасна історія Церкви ще не бачила такого детального прохання. Своїми словами та закликом до Божого люду до молитви за єдність Церкви Папа Франциск дав зрозуміти серйозність ситуації й, одночасно, висловив християнське усвідомлення того, що не існують людські засоби, здатні забезпечити вихід із ситуації. 

Вже вкотре Папа нагадав про основне: Церкву не творять супергерої (і навіть не «суперпапи»), і вона не прямує вперед завдяки своїм людським ресурсам, чи своїм стратегіям. Він знає, що зло існує в світі, існує первородний гріх, і для того, щоб спастися, ми потребуємо допомоги з Висот. Нагадувати про це не означає применшувати особисту відповідальність окремих осіб та інституції, а розглядати їх в реальному контексті.

«Словами цього прохання, – йшлося в повідомленні ватиканського прес-центру про заклик молитися на вервиці в жовтні, – Папа Франциск просить усіх вірних світу молитися, щоб Пречиста Діва Марія взяла Церкву під Свій покров, щоб захистила її від напастей лукавого, великого обвинувача, і, одночасно, допомагала їй дедалі більше усвідомлювати провини, помилки та зловживання, вчинені в теперішньому й у минулому».

В теперішньому і в минулому, бо було б помилкою «скидати» провини на своїх попередників і вважати себе «чистими». Сьогодні Церква також повинна просити когось Іншого про визволення від зла. Це дійсність, на якій постійно наголошував Папа, в послідовності із своїми попередниками.

Церква не звільняє сама себе від лих, які її утискають. Також із жахливого провалля сексуальних зловживань, сподіяних представниками духовенства та чернецтва, неможливо вийти силою процесів самоочищення, ні ввірившись тому, хто приміряв на себе мантію очищувача. Дедалі ефективніші норми, відповідальність і прозорість є необхідними, але ніколи не будуть достатніми. Бо Церква, як сьогодні нам нагадує Папа Франциск, не є самодостатньою та свідчить Євангеліє численним пораненим людям нашого часу саме тому, що також і вона визнає себе жебрачкою зцілення, потребуючою Господнього милосердя та прощення. Можливо ніколи так, як під час цього щойно завершеного тривожного шостого року свого понтифікату, Папа, який представляється як «пробачений грішник», йдучи за навчанням Отців Церкви та свого безпосереднього попередника Венедикта XVI, засвідчив цей суттєвий елемент, як ніколи актуальний у християнській вірі.

(Переклад з італійської Світлани Духович)

12 березня 2019, 12:04