"Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (54)

Мішані подружжя

У 247 пункті Вселенський Архиєрей наголошує на тому, що проблеми, пов’язані із мішаними подружжями, тобто між католиками та християнами інших Церков чи церковних організацій, вимагають особливої уваги. З огляду на особливість таких подружніх пар, слід налагодити тісну співпрацю між католицькими та некатолицькими служителями, і то вже від моменту приготування таких осіб до подружнього життя.

Що стосується євхаристійного життя, то рішення допустити чи ні некатолицького подруга до Пресвятої Євхаристії необхідно приймати згідно із загальними нормами, які існують у цій матерії. Хоча й подругів у мішаних подружжях об’єднують Святі Таїнства Хрищення та Подружжя, однак, спільне прийняття Пресвятої Євхаристії повинно бути радше винятком, а ніж правилом, і в будь-якому випадку повинні бути дотримані приписи щодо екуменізму Папської Ради сприяння єдності християн від 25 березня 1993 року.

Подружжя з нехрищеними

Подружжя з іновірцями є привілейованими місцями для міжрелігійного діалогу, проте, вони пов’язані із особливими труднощами, що стосуються християнської ідентичності сім’ї та релігійного виховання дітей такого подружжя. Подружжя з нехрищеними, що стають численнішими, як на місійних теренах, так і в країнах з тривалою християнською традицією, викликають необхідність подбати про душпастирську опіку таких подруж, беручи до уваги відмінні суспільні та культурні контексти.

В деяких країнах, де немає релігійної свободи, перш ніж дозволити на подружжя, християнського подруга змушують перейти на іншу віру. І, очевидно, унеможливлюють шлюб згідно із приписами канонічного права щодо подружжя з іновірцями та хрещення дітей і виховання їх у християнській вірі. Папа наголошує, що необхідно, аби релігійною свободою могла втішатися кожна людина, що бажає вступити у таке подружжя; і не лише у період приготування до шлюбу, але й після нього.

Прийняття Хрищення одного із подругів

Окремі труднощі виникають тоді, коли один із подругів, перебуваючи в складній подружній ситуації, приймає Святе Таїнство Хрищення. Мова йде про ті випадки, коли люди уклали правосильне подружжя, але обидва, або, принаймні, один із них, ще не знали християнської віри. В таких випадках єпископи покликані виявляти душпастирське розпізнавання, відповідне до духовного добра такого подружжя. Церква уподібнює свою поведінку до Господа Ісуса, Який, маючи безмежну любов, пожертвував Себе за кожну без винятку людину.

Особи з гомосексуальними схильностями

Під час Синоду було також вказано на непросту ситуацію тих подружніх пар, у яких один із подругів має гомосексуальні тенденції, що завдає складності стосункам між подругами та з дітьми. Проте, Папа наголошує, що гідність кожної особи, не зважаючи на її сексуальну орієнтацію, повинна бути пошанована, а сама особа – прийнята з повагою та турботою, без жодної нотки несправедливості, дискримінації чи насилля. На переконання Вселенського Архиєрея, такі сім’ї потребують особливої душпастирської опіки та супроводу, щоб також і ті, які мають гомосексуальні схильності, могли отримати допомогу, необхідну для того, аби усвідомити та повністю здійснити Божу волю у своєму житті.

В ході обговорень про гідність та місію подружжя, Синодальні Отці зазначили, що намагання прирівняти гомосексуальні союзи із подружжям не мають жодної підстави; в задумі Бога справжнє подружжя є цілком відмінним від одностатевого союзу. І є недопустимим той факт, що місцеві Церкви зазнають утисків в тих питаннях, а міжнародні організації часто надають фінансову допомогу тим бідним країнам, які визнають одностатеві шлюби.

Неповні сім’ї

У 252 пункті Святіший Отець звертає увагу на сім’ї, в яких присутній лише один із батьків. Вони, зазвичай, беруть початок від біологічних матерів чи батьків, які ніколи не бажали інтегруватись у сімейне життя; або з причини насилля, через яке один із подругів був змушений втікати разом із дитиною, чи  смерті одно з батьків, або залишенням сімейного вогнища одним із подругів, тощо. Якою б не була причина, той із батьків, що проживає з дитиною, повинен завжди мати підтримку та утішення з боку інших сімей християнської спільноти та з боку душпастирських спільнот парафії. Крім іншого, такі родини часто перебувають також і в складній економічній ситуації, через нестабільність праці, або зазнають труднощі в утриманні дитини чи не мають житла.

Опрацював о. д-р. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ

Попередній випуск за цим посиланням