Шукати

Amoris Laetitia Amoris Laetitia 

"Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (50)

Повертаючись до читань з Апостольського напоумлення Папи Франциска «Amoris Laetitia», далі ознайомлюємося з шостим розділом , який має назву «Деякі душпастирські перспективи». Сьогодні приглянемось до пунктів, які вказують на те, як подружній парі слід переживати періоди криз
аудіоверсія

Загартовані спільним життям подружжя

У 231 пункті Глава Католицької Церкви забажав коротко пригадати про тих, які зуміли перетворити своє «молоде вино» вінчання у добре витримане вино любові. Як якісне вино з часом починає «дихати», так і щоденний досвід вірності у малих речах надає подружньому життю краси та тепла. Вірність, повна очікувань та терпеливості, наповнена жертовністю та радощами, з часом приносить плоди, у віці «витримки», а очі втішаються огляданням дітей своїх дітей. Папа пригадав повчання святого Івана від Хреста, який зазначав, що «старі закохані» є випробуваними та вправленими у своїх стосунках. Вони позбавлені початкового бурління почуттів і зовнішньої палкості. З часом вони почали смакувати солодкість вина своєї любові у глибині своїх сердець, того вина, яке вже дозріло у своїй суті. А це передбачає, що вони вміли долати кризи та періоди тривоги, зберігаючи єдність між собою, не втікаючи від викликів і не ховаючись перед труднощами.

Виклик криз

Далі Вселенський Архиєрей підкреслює, що історія кожної сім’ї позначена різними кризами, які, однак, є частиною її драматичної краси. Потрібно допомогти подружнім парам усвідомити, що подолана криза не вчиняє їхні стосунки менш насиченими, але покращує, робить витриманим та зрілим вином їхнього союзу. Подруги живуть не для того, аби бути дедалі більше нещасливими, але, щоб навчитись ставати щасливими по-новому, беручи до уваги можливості, які відкриваються перед ними на нових життєвих етапах.

Кожна криза є навиком для подружжя та дозволяє зміцнити насиченість спільного життя чи, принаймні, віднайти новий сенс подружнього досвіду. В жодному разі пара не повинна миритися із скочуванням вниз, капітулювати перед неминучістю упадку та зіпсуття. Навпаки, коли подружжя приймається як завдання, яке передбачає подолання перешкод, тоді кожна криза сприймається як можливість для того, аби згодом разом насолодитись тим «кращим вином» їхньої любові.

Отож, необхідно супроводжувати подружні пари, щоб вони були здатними прийняти кризи, які можуть трапитись на їхньому життєвому шляху,   допомагати їм їх подолувати та надавати їм належне місце в їхньому сімейному зростанні. Досвідчені та сформовані досвідом подружжя повинні бути готовими надати менш досвідченим подружжям свою підтримку, аби кризи не налякали їх та не спонукали до прийняття поспішних рішень. За словами Папи Франциска, кожна криза приховує добру новину, яку потрібно вміти почути, тренуючи слух свого серця.

Спротив перед викликами

Зіткнувшись із якоюсь кризою, ми схильні спершу опертись їй, зайнявши оборонну позицію, адже відчуваємо, що у житті чогось не контролюємо, а це завдає нам неприємних відчуттів. У такій ситуації ми використовуємо метод заперечення проблем, приховування їх, применшування їхнього значення, покладаючи надію на те, що з часом все встане на свої місця. Але такою поведінкою людина лише відкладає вирішення та витрачає багато зусиль на те, щоб приховати проблеми, а тим часом ситуація лише погіршується. В такій ситуації зв’язок між подругами погіршується і зростає віддаленість між ними, а це негативно впливає на їхню єдність. Якщо не робити зусиль, аби подолати кризу, то найбільшої шкоди зазнає спілкування між подругами. Таким чином, крок за кроком «людина, яку я люблю», стає «людиною, яка супроводжує мене у житті», а з часом лише «людиною, що є батьком чи матір’ю моїх дітей», а в результаті – взагалі «чужою людиною».

Потреба присутності

Щоб подолати будь-яку кризу, необхідно бути поряд один одного. Це непросто, адже в складних ситуаціях люди часто уникають однин одного, щоб не виявити того, що вони відчувають, вони замикаються в оманливому та мізерному мовчанні. В таких моментах потрібно знайти можливість щиро порозмовляти. Проблема в тому, що людині важко розмовляти під час подружньої кризи, якщо вона попередньо цього ніколи не робила та не навчилась цієї практики. Мистецтва спілкування в час кризи слід навчатись у спокійний для подружжя час.

Необхідно допомагати подругам віднаходити у їхніх серцях найпотаємніші причини та подолувати їх. Це схоже на народження дитини: болючий процес, який, однак, дарує новий скарб. Як засвідчили Отці Синоду, у важких критичних ситуаціях більшість подруж не звертаються за душпастирським супроводом, бо не знаходять у ньому розуміння, близькості, реалізму уваги до кожного окремого випадку. Тому, варто приглянутись до деяких кризових ситуацій окремо. 

Опрацював о. д-р. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ

Попередній випуск за цим посиланням

13 січня 2019, 11:53