"Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (49)

Душпастирі закликатимуть подружжя зростати у вірі

Як наголошує Глава Католицької Церкви у 227 пункті, душпастирі повинні підбадьорювати подругів, аби ті зростали у вірі. Для такої цілі добрим є заохочувати їх до частої Сповіді, до духовного супроводу та участі в духовних вправах. Також потрібно заохочувати подружні пари до спільної сімейної молитви, адже «сім’я, яка молиться, залишається об’єднаною».

Душпастирі, відвідуючи домівки, повинні закликати усіх членів сім’ї молитися один за одного та ввіряти свою сім’ю у Божі руки. Водночас, корисним є заохочувати кожного подруга також і до приватної молитви у тиші перед Господом, адже кожен з нас несе свої таємні хрести. Тож чому б не розповісти Богові про те, що турбує наше серце і просити у Нього сили для зцілення своїх ран та світла, необхідного кожному для виконання своїх обов’язків.

Боже Слово – джерело життя та духовності

Синодальні Отці підкреслили, що Боже Слово – це джерело життя та духовності для сім’ї. Усе душпастирство у цій галузі повинно бути скероване на те, аби допомогти членам сім’ї внутрішньо змінитись та посприяти, щоб вони, за допомогою молитовного та церковного читання Святого Письма, творити домашню Церкву. Слово Боже – це не лише Добра Новина для особистого життя людей, але й критерій оцінювання та світло для розпізнавання різних викликів, з якими подругам та сім’ям доводиться зустрічатись.

Справжній шлях освячення

Трапляється так, що один із подругів є неохрищеним або є охрищеним, проте не бажає бути практикуючим християнином. В цьому випадку, його байдужість завдає болю іншому подругові, який бажає жити та зростати у християнській вірі. Незважаючи на це, подруги можуть поділяти один з одним спільні цінності та з ентузіазмом їх плекати. В кожному разі, любити невіруючого подруга, дарувати йому щастя, полегшувати його терпіння та розділяти з ним життя – це є справжнім шляхом освячення. З іншого боку, любов – це Божий дар, а там де вона поширюється, можна відчути її перемінюючу силу, що іноді є надзвичайною, аж до тієї міри, що невіруючий подруг освячується віруючим (пор. 1 Кор. 7, 14).

Різні форми підтримки сімей

Парафії, церковні рухи, школи та інші інституції у Церкві можуть в різний спосіб підтримувати та оживлювати сім’ї. Наприклад, за допомогою зустрічей сімей, які живуть поряд чи товаришують, чи через короткі духовні реколекції для подружніх пар, конференції за участю спеціалістів з конкретних питань сімейного життя, через консультаційні центри з питань подружжя, місійних працівників, приготованих для розмов із подругами на теми труднощів та очікувань від сімейного життя, консультацій в різних сімейних питаннях (залежність, невірність, сімейне насилля, тощо), за допомогою програм духовного розвитку, центрів формування батьків, які виховують проблематичних дітей, сімейних асамблей.

Працівники парафіяльної канцелярії мали б уміти належно прийняти та заопікуватись потребами сімейних пар чи скерувати їх туди, де вони зможуть отримати необхідну допомогу. Свій вклад у душпастирство сімей роблять також групи подруж, які своїм служінням та молитвою, допомагають іншим сім’ям жити відкритістю на інших, діляться з іншими подружніми парами своєю вірою, спонукаючи сім’ї до зміцнення та зростання.

Корисні моменти для зустрічей

Правдою є те, що багато подружній пар зникають з площини парафіяльного життя відразу після вінчання. Але правдою є й те, що часто, коли такі подружжя, повертаються, ми самі не використовуємо тих моментів, аби пригадати їм про красу та велич християнського подружжя і показати, яку підтримку вони можуть мати у наших парафіях. Такими корисними моментами є, наприклад, Хрищення дитини, Перше Святе Причастя, участь у похороні чи таїнстві вінчання когось із близьких чи друзів. Практично усі повертають до храму з таких нагод, тому нам слід використовувати такі ситуації.

Іншою можливістю наближення до подруж та сімей є благословення домівок чи душпастирські відвідини. Може бути корисним довірити досвідченій подружній парі відвідувати час-до-часу молоде подружжя, що мешкає поруч, та допомагати порадами та підтримкою. Задля ритму сьогоднішнього життя більшість подружніх пар не погодяться на часті подружні зустрічі, а ми не можемо обмежитись до душпастирства вузьких елітних груп. Сьогодні душпастирство сімей повинно бути головною мірою місійним, готовим до виходу, наближення, а не перетворюватись на фабрику курсів, в яких мало хто бере участь.

Опрацював о. д-р. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ

Попередній випуск за цим посиланням