Шукати

Amoris Laetitia Amoris Laetitia 

"Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (48)

Читаючи шостий розділ Апостольського напоумлення Папи Франциска «Amoris Laetitia», який має назву «Деякі душпастирські перспективи», сьогодні приглянемось до пунктів, у яких автор дає певні поради для душпастирства молодих подруж.
аудіоверсія

Перший період подружнього життя

Як зазначається у 223 пункті, Синодальні Отці звернули увагу на те, що перші роки подружнього співжиття є життєво важливим та дуже особливим періодом подружжя, коли пара зростає в розумінні суті подружнього союзу та викликів, які стоять перед ним. З цієї причини є вкрай необхідним душпастирський супровід також і після обряду вінчання. У такому душпастирстві дуже важливою є присутність досвідчених подружніх пар.

Парафія – це місце, де досвідченіші подружні пари можуть поділитись своїм досвідом спільного подружнього життя з молодими подружжями, з можливою підтримкою асоціацій, церковних рухів та нових спільнот. Необхідно підбадьорювати подругів, аби вони зайняли наставленння відкритості та готовності прийняти великий дар – дітей.

Важливо наголосити на важливості сімейної духовності, молитви та участі в недільних Євхаристійних Богослужіннях, спонукаючи їх до регулярних спільних зустрічей для постійного зростання в духовному житті та в солідарності в конкретних життєвих потребах. Літургійна молитва, побожні практики та Пресвята Євхаристія, особливо в річницю шлюбу, є життєво необхідними заходами у сприянні євангелізації за допомогою сімей.

Любов потребує часу

Любов потребує достатнього та безкорисливого часу, відкладаючи усі інші справи на другий план. Необхідного часу для діалогу, для обіймів без поспіху, для укладання спільних планів, для того, аби вислухати та належно оцінити один одного, щоб зміцнювати стосунки. Іноді, проблемою стає непогамований ритм сьогоднішнього суспільного життя, або часові рамки, накладені обов’язками виконуваної праці.

Іноді трапляється, що проблема полягає в тому, що подруги проводять достатньо часу разом, але цей час не є «якісним». Пара лише спільно розділяє фізичну площу, але не присвячує належної уваги іншій людині. Душпастирські співробітники та сімейні групи повинні допомогти молодим чи зраненим подружнім парам навчитись зустрічатись один з одним, зупинятись один перед одним, спільно перебувати у тиші, у мовчанні, відчуваючи при цьому свого чоловіка чи дружину.

Ділення досвідом

Подруги, які добре навчились того всього, можуть поділитись своїм корисним досвідом з іншими, зокрема, щодо планування спільного часу удвох чи відпочинку з дітьми, спільного відзначення різних важливих подій, планування часу для спільного духовного збагачення. Такі досвідчені пари також можуть допомогти молодим подружжям усвідомити важливе значення таких моментів, аби покращити їхнє спілкування. Усе це є дуже важливим, зокрема, тоді, коли пригасне новизна подружнього життя, адже, якщо подруги не навчаться проводити час разом, то почнуть шукати свіжих відчуттів у ґаджетах, в інших заняттях, з іншими людьми, чи, навіть, в обіймах іншої людини.

Спільні звички

Молоді подружжя слід заохочувати розвивати спільні звички, які додаватимуть здорового відчуття стабільності та захищеності. Такі звички народжуються внаслідок щоденно повторюваних своєрідних спільних «ритуалів». Як наприклад, щоденний ранковий поцілунок, щоденне благословення перед нічним спочинком, очікування та зустріч, коли інший повертається додому, спільні прогулянки, поділ на двох домашніх обов’язків, тощо.

В цей же час, дуже корисним є переривати такі звички моментами свята, не втрачати здатності святкувати у сім’ї різні події, радіти, веселитися. Подружнім парам необхідно разом дивуватись Божими дарами та спільно підживлювати життєвий ентузіазм. У людей, які вміють святкувати, ця здатність оновлює енергію любові, звільняє її від монотонності, наповнюючи повсякденні звички барвами і надією.

Опрацював о. д-р. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ

Попередній випуск за цим посиланням

23 грудня 2018, 10:21