Beta-версія

Cerca

Vatican News

Папа: життя – це час, щоб зростати в любові

Під час молитви за упокій кардиналів та єпископів Папа Франциск проповідував про ціль людського життя та про важливість служіння іншим, зокрема, коли мова йде про священиче життя.

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ, – Ватикан

«У євангельській притчі ми чули про те, як десять дів вийшли на зустріч женихові (Мт. 25, 1). Для усіх життя є постійним покликанням, щоб виходити: з материнської утроби, з дому, в якому народились, з дитинства у молодість і з молодості у дорослий вік, аж до виходу з цього світу. Також і для служителів Євангелія життя є постійним виходом: з родинного дому туди, куди Церква їх посилає, від одного служіння до іншого», – мовив Святіший Отець, проповідуючи під час Святої Меси у ватиканській базиліці Святого Петра у суботу, 3 листопада 2018 р., яка була відслужена за кардиналів та єпископів, які відійшли по вічну нагороду впродовж останнього року, а саме за 9 кардиналів та 154 єпископи, серед який Андрій Сапеляк, ЗДБ, єпископ-емерит аргентинської єпархії для українців греко-католиків.

Вийти назустріч Женихові

За словами Папи Франциска, Євангеліє пригадує нам про сенс того постійного виходу, яким є життя, – це виходити назустріч женихові. Це запрошення звучить в ночі, тобто, повністю ми зможемо його прийняти лише в хвилину нашої смерті. Зустріч з Ісусом Христом, Який полюбив Церкву і видав Себе за неї (див. Еф. 5, 25), є сенсом та напрямком людського життя. Мова йде про фінальну точку, яка освітлює шлях, що до неї веде: життєвий шлях повинен відштовхуватись від його цілі.

Тому, життя, що є виходом назустріч женихові, – це подарований нам час для того, щоб зростати у любові. Життя – це щоденне приготування до весілля, це довгий час нареченства. Тому слід запитати у себе самого: «Чи я живу так, як той, хто готується до зустрічі з нареченим?» Папа пригадав, що усі зустрічі, пов’язаними із священичим служінням, уся душпастирська діяльність та усі справами, пов’язаними із служінням, є переплетені однією ниткою – очікуванням нареченого. У центрі повинно бути серце, яке любить Господа.

Глава Католицької Церкви зазначив, що живучи в такий спосіб, ми розуміємо слова святого апостола Павла із другого Послання до Коринтян: «Нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо – дочасне, а невидиме – вічне» (4, 18). Бо найважливішим у житті є те, що ми не можемо побачити очима, – слухати голос нареченого, який запрошує нас дивитись на життя, як на час приготування до зустрічі із Ним, до весільного банкету. Про це нам пригадує, зокрема, один євангельський елемент, що є надзвичайно важливим для дів, які очікують на жениха: не одяг і навіть не світичі, але олія, що знаходиться у маленьких посудунах.

Для Господа не важлива зовнішність

Із цього бачимо найважливішу характеристику цієї олії – вона є непомітною, адже її зберігають у простих посудинах, вона не виділяється  своєю зовнішністю, але без неї нема світла. На що це вказує? На те, що для Господа не є важливою зовнішність, але серце. Те, чого шукає світ і що виставляє на показ, – славу, успіх, владу та зовнішність, – це минає і не залишає жодного знаку. Щоб приготуватись до вічного життя, необхідно відмежуватись від цих земних зовнішніх речей, що проминають. Потрібно сказати «ні» тій «культурі гриму», яка дбає лише про зовнішність. Натомість, слід очистити та берегти серце, внутрішній світ людини, що є цінним в Божих очах.

Друга характеристика – жити для інших

З цієї першої характеристики олії, якою є буття непомітною але головною, можемо зауважити також й другу, а саме – існувати для того, щоб горіти і давати світло. На переконання Папи, життя людини є саме таким: лише коли воно згоряє, коли посвячується для інших, дає світло. Жити для того, щоб служити – це секрет життя! «Служіння є білетом, який необхідно пред’явити при вході у вічний банкет», – наголосив Вселенський Архиєрей, пригадуючи, що на порозі вічності ми станемо не з тим, що ми набули за життя, а з тим, що ми подарували, дали іншим.

Сенсом життя є дати відповідь на пропозицію Божої любові, що проявляється у служінні іншим, у дарі свого життя для ближніх. Служити – це не проста справа, адже воно вимагає згоряти, вичерпуватись для інших. Але, зокрема, у священичому служінні, якщо хтось не живе, щоб служити, той не заслуговує, щоб жити. Хто занадто дбає про своє життя, той його втрачає.

Сьогодні – час приготування

Третьою характеристикою, на яку звернув увагу Святіший Отець, є приготування. Щоб не залишитись поза весільним банкетом, слід було приготувати олію заздалегідь та взяти її із собою. Саме тепер для нас триває час приготування: теперішній час, коли день-за-днем необхідно посилювати нашу любов. Тому, Єпископ Риму закликав у молитві просити у Господа, щоб допомагав нам, аби наші світичі не погаснули.

Потрібно інвестувати в любов, бо в іншому випадку ми перетворимось на порожні посудини, на погаслі лампадки. «Якщо не інвестувати в любов, життя гасне», – підкреслив Папа, додаючи, що молячись за померлих кардиналів та єпископів, які відійшли від час впродовж останнього часу, за їхнім прикладом не вдовольняймось коротким поглядом сьогоднішнього дня, але бажаймо погляду, який виходить за межі, аж до весільного банкету, до якого ми покликані і на який очікуємо. «Життя, сповнене бажанням Бога та вишколюване до любові, буде готовим увійти у дім Нареченого на завжди», – закінчив проповідь Святіший Отець Франциск. 

03 листопада 2018, 13:33