"Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (41)

Бути братами та сестрами

У 194 пункті Папа Франциск наголошує, що стосунки між братами та сестрами, що стають міцнішими з часом, тобто, коли брати та сестри проводять спільно час, і які формуються в родинній атмосфері відкритості один до одного, – це велика школа свободи та миру. Саме в сім’ї, між братами та сестрами, люди вчиться людському співжиттю. Можливо, ми не завжди це усвідомлюємо, але саме сім’я несе у світ братерство. На основі цього першого досвіду стосунків між братами та сестрами, який виховується у сім’ї, братерські стосунки поширюються, немов обітниця, на усе суспільство.

Приклад і турбота старших про молодших

У наступному пункті свого повчання Глава Католицької Церкви зазначає, що зростати серед братів та сестер дає прекрасний досвід турботи один про одного, вчить допомагати іншому та, у свою чергу, отримувати він іншого допомогу. Братерство та сестринство у сім’ї особливо помітне тоді, коли ми бачимо турботу, терпеливість та любов, якою огорнутий брат чи сестра, що хворіє або є особою з обмеженими можливостями. Потрібно визнати, що мати люблячого брата чи сестру, які тебе люблять, – це великий, безцінний та незамінний досвід.

Але при цьому слід пам’ятати, що необхідно виховувати дітей у такому дусі, тобто навчати їх ставитись до своїх братів та сестер з ніжністю та братською любов’ю. Іноді таке виховання дається непросто, але саме воно, виховання до братерських стосунків у любові, стає справжньою школою соціалізації. В деяких країнах існує тенденція обмежитись до однієї дитини у сім’ї, тому життєвий досвід бути братом чи сестрою стає щоразу рідкіснішим. В тому випадки, коли батьки не можуть народити більше однієї дитини, слід подбати, щоб вона не росла в самотності та ізольованості від інших.

Великодушність

Окрім малого кола батьків та дітей, не можна ігнорувати сім’ю в її «поширеному» значенні, як сукупність людей, пов’язаних кровними та суспільними вузами. Любов між чоловіком та дружиною в подружжі, а також випливаюча з неї любов між усіма членами однієї сім’ї, – батьками та дітьми, братами та сестрами, близькими та дальшими родичами, – надихається та підтримується внутрішнім рухом, який провадить тих осіб до дедалі глибшої та міцнішої єдності, що є основою та душею подружньої та сімейної спільності. Сюди слід включити також друзів, сім’ї, з якими товаришуємо, а також спільноти сімей, які підтримують одні одних у труднощах, в соціальних служіннях та питаннях віри.

Відкритість на сиріт та самотніх матерів

Така «розширена» сім’я повинна з великою любов’ю приймати молодих одиноких матерів, дітей-сиріт, самотніх матерів, які змушені самотужки виховувати своїх дітей, осіб з обмеженими можливостями, які потребують великої уваги та близькості, хлопців та дівчат, які боряться з якоюсь залежністю, самотніх осіб, розлучених чи овдовілих, літніх  та хворих людей, які не отримують допомоги від своїх дітей та рідних. «Розширена» сім’я повинна прийняти у своє лоно також і тих, які цілковито збились із життєвого шляху. Така сім’я, як єдність осіб, пов’язаних кровними чи суспільними вузами, може допомогти компенсувати слабкості інших батьків, вчасно виявити та запобігти сексуальному надуживанню в інших сім’ях і подарувати дітям здорову любов та родинну підтримку, якщо їхні рідні батьки не в стані цього зробити.

Сім’я – це також родичі іншого подруга

Не можна також забувати й про те, що до «розширеної» сім’ї належать також всі родичі чоловіка чи дружини. Делікатність любові не дозволяє бачити в них конкурентів, небезпечних осіб чи загарбників. Подружні узи вимагають пошани до їхніх звичаїв та традицій, спонукають зрозуміти їхню мову, стримати критику, піклуватись про них та нав’язувати з ними душевні стосунки, зберігаючи, при цьому, автономність та інтимність власного подружжя. Така позиція являє собою делікатне вираження великодушної відданості в любові до свого подруга.

Опрацював о. д-р. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ

Попередній випуск за цим посиланням