Відверта розмова Папи з молоддю із Франції
Світлана Духович – Ватикан
Арамейською мовою, якою говорив Христос, слово «effatà» означає «відкрийся». Згідно з Євангелієм від Марка, саме це слово прозвучало з вуст Ісуса, коли він зцілив глухонімого. Цим словом розпочали спілкування з Папою Франциском молоді представники французької дієцезії Гренобль-В'єнн під час приватної аудієнції, що відбулася у Ватикані 17 вересня 2018 року. «Відкрийся» – цей заклик, з одного боку, спрямований до молоді, аби вона відкрила вуста і почала відверто говорити, а з іншого боку, до дорослих, аби вони відкрили вуха на їхні слова і серця на присутність Господа і Святого Духа.
Перебувати поруч, слухати і свідчити
Шістнадцятирічний Метью поставив Святішому Отцеві запитання про те, що йому відповідати на критику з боку однолітків щодо подій у Церкві, які стосувалися зловживань, вчинених представниками духовенства. А в другому питанні йшлося про те, як передавати послання Церкви таким чином, щоб інші, а особливо молоді невіруючі люди, могли його зрозуміти і, в свою чергу, передавати іншим.
За словами Святішого Отця, секрет передання навчання Церкви іншим криється в одному слові – близькість. Він пояснив, що потрібно робити те, що Бог вчинив зі Своїм народом: Він наблизився до людей і, більше того, став одним з нас. «Ця християнська близькість, – наголосив Папа, – це перший крок, або навіть “середовище”, клімат, в якому потрібно передавати християнське послання. Християнське послання – це послання близькості».
Наступні кроки, за словами Наступника святого Петра, полягають в тому, щоб вміти слухати і, перед тим як говорити, потрібно діяти, тобто свідчити ділами. «Крім того, – зазначив він, – християнське послання неможливо передати, сидячи на дивані, а тільки в русі».
Наближатися до вбогих і підводити їх
У наступних двох запитаннях молоді представники дієцезії Гренобль-В'єнн запитували Святішого Отця про те, як їм втілювати у Церкві своє бажання служити бідним.
За словами Папи, вбогі і вбогість займають в Євангелії центральне місце. «Якщо ви не маєте вбогості духа, ви не станете блаженними, чи добрими християнами», – сказав він, пояснюючи, що наближаючись до вбогих, ми не повинні дивитися на них згори.
«Дивитися на людину згори, – додав він, – можна тільки в тому випадку, якщо ми стаємо навколішки, щоб її підняти». Папа зазначив також, що вбогість буває різною: може йтися про брак здоров’я, грошей, культури, є багато вбогих, що впали у наркозалежність. Він закликав молодь не нехтувати ніким з них, а «наближатися до вбогого, щоб йому служити і підвести». «Коли ти доторкаєшся до ран вбогого, – пояснив Папа, – ти доторкаєшся до ран Христа: в цьому полягає суть ставлення Церкви до вбогих».
Одне тіло на все життя: про Божий дар статевості
З вуст молодих французьких католиків прозвучали також запитання щодо сфери любові та статевий вимір людини. «Щоразу, коли я говорила про це із старшими від мене людьми, – зазначила Терез, – я стикалася з браком уваги і розуміння: у мене було враження, що мене не слухають. Я вважаю, що це відбувається тому, що ми є першим поколінням, яке говорить, зокрема, і про це».
«Статевість, статеві стосунки, – відповів Папа, – це Божий дар». Він пояснив, що статеві стосунки мають дві мети: любити один одного і породжувати життя. «Згідно з Біблією, – вів далі Святіший Отець, – Бог створив чоловіка і жінку на Свій образ і подобу, не окремо Адама, чи окремо Єву, а обох разом. А Христос йде далі, кажучи, що чоловік, а також жінка, залишать свого батька і матір і стануть одним тілом».
Саме в такому вимірі, за словами Папи, потрібно говорити про статевість і жити нею: любов між чоловіком і жінкою на все життя. Він додав, що внаслідок людських слабкостей і духовних падінь, люди часто використовують статевість поза межами цього задуму. «Цікаво, що сексуальність, що є найкращим моментом створіння, бо Бог сотворив чоловіка і жінку на Свій обріз і подобу, найчастіше стає предметом нападу легковажності і духа зла», – підкреслив Папа, додаючи, що індустрія сексуальності заробляє багато грошей власне на використанні статевості, відірваної від любові, і це є викривленням Божого задуму. Йог Святість закликав молодь оберігати свій вимір статевості і свою статеву ідентичність і готувати її до любові, «аби принести її в ту любов, яка супроводжуватиме їх протягом всього життя».
Бути «сторожами свого брата»
У питанні молодого француза Поля йшла мова про участь християн у житті суспільства. «Часто громадськість і ЗМІ докоряють Церкві за те, що вона, мовляв, мовчить, а, іноді, за те, що робить надто багато, – підкреслив юнак. – Як нам, християнам і членам Церкви, поводитися?».
Відповідаючи на це запитання Святіший Отець пригадав біблійний уривок, в якому Каїн вбив свого брата Авеля. Бог запитав Каїна, де його брат, а той розгнівано відповів: «Хіба я сторож брата мого?». Папа зазначив, що ми повинні дбати про інших, так як і ми потребуємо, щоб інші дбали про нас. «Ми не ізольовані, – додав він, – ми є одним тілом і Бог хоче, щоб ми йшли до громад, щоб дбали один про одного і допомагали один одному на життєвому шляху».
Наступник святого Петра наголосив, що кожен християнин повинен робити внесок у суспільство і сприяти його розвиткові. «Для того, щоб бути добрим християнином, потрібно забруднювати руки, допомагаючи іншим», – зазначив він, вказуючи також на двох ворогів, що стоять на перешкоді християнському служінню в суспільстві: егоїзм і корупція.
Пастир повинен наближатися до людей
Цікаве запитання прозвучало з вуст Емілі, яка запитувала Святішого Отця, що б він зробив найперше, якщо б йому доручили душпастирську працю на парафії.
Папа розповів, що він був парохом протягом шести років. «Це найкраща праця, яку я коли-небудь мав», – наголосив він. «Якби тепер мене призначили парохом, – додав Папа, – найперше, я би пішов до церкви, відкрив її двері і зустрічав би людей. І ще одне, що можна робити і що мені дуже подобається, це ходити по кварталу та вітатися з людьми». За словами Його Святості, найперше, що повинен робити парох – це наближатися до людей.
Молоді французькі католики запитували Святішого Отця також про те, як їм сприймати Католицьку Церкву в контексті Франції, яка є світською державою, де останнім часом зменшилася кількість католиків.
«Твоє запитання дуже реалістичне, – наголосив Святіший Отець, – Ти мені нагадуєш вболівальника футбольної команди, що починає втрачати популярність, і він запитує себе: “Як мені далі вболівати за цю команду?”. Можливо він захоче змінити команду. Якщо він не дуже захоплюється цією командою, а захоплюється футболом, тоді він вболіватиме за іншу команду, яка грає краще. Міняє команду, змінює інституцію. Але приналежність до Церкви – це, насамперед, не приналежність до інституції, а приналежність до Особи, до Христа».
Віра, за словами Папи, це не ідея, а зустріч з Христом. «Я бажаю тобі, – додав він, звертаючись до юнака, – щоб ця зустріч супроводжувала тебе протягом всього життя».
Як плекати покликання?
Останнє запитання стосувалося всіх попередніх запитань молоді: «Як у цьому контексті супроводжувати покликання кожного?», – запитувала Паолін. Папа попросив її уточнити, які покликання вона мала на увазі, на що дівчина відповіла, що мова йде про покликання до священства і богопосвяченого життя.
Святіший Отець вказав на три елементи такого супроводу: нормальність, супровід у вірі і приналежність до спільноти. Пояснюючи слово «нормальність», він зазначив, що чоловік, який вирішує стати священиком, повинен бути, насамперед, справжнім чоловіком; якщо жінка вирішує стати монахинею, вона повинна бути зрілою жінкою. «Ніколи не потрібно відкидати людяність», – наголосив Папа.
Наступний важливий момент душпастирства покликання – це супровід у вірі, аби майбутні священики, чи богопосвячені особи вони усвідомили красу Бога, зрозуміли Христовий шлях і щоб їхнє життя змінювалося у молитві. Приналежність до спільноти – це ще один важливий елемент зростання у покликанні, який вчить священика батьківства і братерства, а черницю вчить бути іконою Пречистої Діви Марії і Матері Церкви.
