Cerca

Vatican News
Amoris Laetitia Amoris Laetitia 

"Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (36)

Попереднього разу ми розпочали ознайомлення з п’ятим розділом Апостольського напоумлення Папи Франциска “Amoris Laetitia”, що називається «Любов, яка стає плідною», приглянувшись до теми любові, яка дає життя, готовності прийняти цінний Божий дар нової дитини та дещо заторкнули період вагітності. Сьогодні продовжуємо цю тему
аудіоверсія

Любов очікування

Пишучи про стан очікування, тобто вагітність, Вселенський Архиєрей зазначив, що із сьогоднішнім прогресом науки можна дізнатись заздалегідь про те, який колір волосся буде у вашої дитини, якими захворюваннями вона може хворіти у майбутньому, адже всі соматичні характеристики людської особи вписані у її генетичному коді вже на етапі ембріонального періоду. Проте, лише Небесний Отець знає її повністю; лише Він знає, що є ціннішим, що є важливішим, адже Він знає, ким є та дитина і якою є її справжня ідентичність.

Кожна мама, яка носить у своєму лоні немовля, повинна просити у Господа світла, щоб могти глибше пізнати свою дитину та очікувати її появи такою, якою вона є насправді. Деякі батьки вважають, що їхня дитина появляється на світ не в найкращий час. Але їм необхідно просити у Господа зцілення та скріплення, щоб вони могли цілковито прийняти ту дитину та очікувати її з усього серця.

Дитина повинна бути бажаною

На переконання Глави Католицької Церкви, дуже важливим є те, щоб дитина відчувала, що на неї чекають. Вона не є доповненням чи задоволенням особистого прагнення; вона – це безцінне людське буття, а тому її не можна трактувати та використовувати на користь особистій вигоді. Тому, не важливо чи це нове життя тобі потрібне чи ні, чи воно посідає усі ті характеристики, які тобі подобаються чи ні, чи відповідає воно твоїм планам і мріям чи ні, тому що воно є унікальним і неповторним Божим даром.

Дитину люблять тому, що вона дитина, а не через її красу чи за щось інше; навіть не тому, що вона думає так само, як я, або за те, що втілює у життя мої мрії. Дитина є дитиною! Любов батьків є інструментом любові Бога-Отця, Який з великою ніжністю очікує народження кожної дитини, безумовно та безкорисливо приймаючи її.

Дитина заслуговує на радість мами

Далі Святіший Отець запросив кожну вагітну жінку дбати про свою радість, адже дитинка заслуговує на цю материнську радість. Він просить, щоб жоден страх, переживання, коментарі інших людей чи проблеми не змогли пригасити їхньої материнської радості з приводу того, що Господь обрав її стати Його інструментом, завдяки якому на світі появиться нове життя. Кожна вагітна жінка повинна займатись тим, що потрібно зробити чи приготувати, але без одержимості, та прославляти Господа, за прикладом Пресвятої Богородиці, словами: «Величає душа моя Господа і дух мій радіє у Бозі, Спасі моїм, бо зглянувся Він на покору слугині Своєї» (Лк. 1, 46-48). «Живи із спокійним ентузіазмом серед твоїх незгод і моли Господа, щоб Він зберіг твою радість, аби ти могла передати її твоїй дитині», – закликає вагітних Папа Франциск.

Батьківська і материнська любов

У 172 пункті Папа зазначає, що відразу після народження діти починають отримувати як дар, разом із поживою та піклуванням за ними, підтвердження духовних якостей любові. Діяння любові здійснюється через дар особистого імені, спільну мову, намір поглядів, сяяння усмішок. Таким чином діти пізнають, що краса зв’язку між людьми формує нашу душу, стремить до нашої свободи, приймає відмінності іншого, признає та поважає його як співрозмовника… Саме це і є любов’ю, яка несе у собі іскру Божої любові. Кожна дитина має право на отримання любові матері та батька, які обидві є необхідними для її загального та гармонійного розвитку, адже як матір так і батько, кожен у свій спосіб, робить вклад у виховання дитину.

Шанувати гідність дитини означає підтверджувати її необхідність та її природне право на те, щоб мати батька та матір. Мова не йде лише про відокремлену любов матері та батька, але також і про любов між ними, що є джерелом буття дитини та гніздом і фундаментом її існування. Без цього дитина буде применшена до рівня іграшки. Обоє, чоловік та дружина, батько та матір, є співробітками з любов’ю Бога-Творця та Його тлумачами. Вони показують дитині батьківське та материнське обличчя Господа Бога, а також навчають цінності взаємності, зустрічі між відмінними людьми, у яку кожен із них вносить власну ідентичність та вміє, водночас, прийняти ідентичність іншого. Якщо з будь-якої причини один із батьків є відсутнім, важливо намагатись частково компенсувати його функції заради відповідного розвитку дитини.

Відчуття буття сиротами

Відчуття сирітства, що у наш час досвідчують багато дітей та молоді, є набагато глибшим, ніж ми гадаємо. Сьогодні ми визнаємо повністю законним та навіть бажаним стремління жінок отримати освіту, працювати, розвивати свої здібності та ставити перед собою особисті цілі. Але, одночасно, не можемо ігнорувати потреби дітей у материнській присутності, особливо, у перші місяці їхнього життя. Реальність є такою, що жінка стоїть перед чоловіком як матір, суб’єкт нового людського життя, яке у ній зачалося, розвивається та з неї народиться на світ.

Зменшення материнської присутності, з усіма жіночими якостями матері, є великою загрозою на нашой землі. «Я ціную фемінізм, який не претендує на однорідність і не заперечує материнства», – пише Папа, додаючи, що велич жінки охоплює всі права, які випливають з її невід’ємної людської гідності, але також і з самої жіночності, яка є необхідною для суспільства. Жіночі якості, зокрема материнство, накладають на неї також й обов’язки, адже бути жінкою – це означає отримати особливу місію на цій землі, яку суспільство повинно захищати та берегти заради добра усіх.     

Опрацював о. д-р. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ

Попередній випуск за цим посиланням

30 вересня 2018, 10:43