ПАПА

"Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (31)

Ми вже ознайомились із трьома з дев’яти розділів Апостольського напоумлення Папи Франциска “Amoris Laetitia”, оприлюдненого 8 квітня 2016 р., що є плодом двох Асамблей Синоду Єпископів: надзвичайної, що відбувалась 5-19 жовтня 2014 року, та звичайної, що проходила 4-29 жовтня 2015 року у Ватикані, та розпочали читання четвертого, що називається «Любов у подружжі». Сьогодні приглянемось до пунктів, які описують пристрасну любов, сексуальність та світ емоцій у подружжі.

аудіоверсія

Пристрасна любов

ІІ Ватиканський Собор навчав, що подружня любов обіймає добро усієї людської особи, а тому, має можливість надати особливої гідності тілесним та душевним проявам та ушляхетнити їх як особливі елементи та знаки подружньої дружби. Мусить існувати причина, чому любов без задоволення та пристрасті є недостатньою, щоб символічно виявити єдність людського серця з Богом. Усі містики стверджують, що надприродна любов і небесна любов знаходять знаки, які ми шукаємо саме в подружній любові, а не в дружбі чи в синівських почуттях або посвячені себе якій-небудь справі. Причина полягає саме в усесторонньому характері любові в подружжі. Тому варто поговорити також і про почуття та сексуальність в подружньому житті.

Світ емоцій

Далі Вселенський Архиєрей наголосив, що бажання, почуття, емоції, все те, що класики називали «пристрастями», мають у подружжі дуже важливе місце. Вони народжуються тоді, коли інша особа перебуває поряд та проявляє себе в нашому житті. Кожному живому буттю є властивим стреміти до іншої реальності і ця схильність завжди виявляє базові афективні признаки: задоволення або біль, радість або страждання, ніжність або страх. Людська істота живе на цій землі і все, що вона робить і чого шукає, наповнене пристрастями.

Емоції Ісуса Христа

Ісус Христос, будучи також і справжньою людиною, переживав земні події з відповідною чутливістю. Саме тому він страждав з приводу відкинення Єрусалимом (див. Мт. 32, 27) і з цієї причини плакав (див. Лк. 19, 41). Рівно ж Він співстраждав, коли бачив терпіння народу (див. Мк. 6, 34). А будучи свідком того, як інші плачуть, Він тривожився та турбувався з цього приводу (див. Ів. 11, 33) і Сам плакав з причини смерті Свого товариша (див. Ів. 11, 35). Ці вияви Його чуйності свідчать про те, наскільки Його людське серце було відкритим на інших людей.

Людські емоції

У 145 пункті свого повчання Папа наголошує, що самі в собі емоціє не є чимось морально добрим чи поганим. Початок бажання чи відчинення не є гріховною і гідною осуду річчю. Добрими чи поганими є дії, які вчиняє людина, спонукана якоюсь пристрастю. Але, якщо ми даємо волю почуттям, підсилюємо їх та прагнемо їх і через них вчиняємо погані вчинки, то зло присутнє в рішенні підсилювати ті почуття та у вчинках, які з них випливають.

Подібно, якщо ми відчуваємо почуття до когось, то це ще не є добром. Якщо я цими почуттями вчиняю іншу особу моєю невільницею, то вони служать моєму егоїзмові. Вірити, що ми є добрими лише через те, що ми «маємо почуття» – це страшний обман. Є люди, які відчувають себе здатними до великої любові лише тому, що самі відчувають велику потребу любові, проте, вони не здатні боротися за щастя других людей та живуть замкнені у своїх власних бажаннях. В такому випадку почуття відривають від великих цінностей та маскують егоцентризм, який вчиняє неможливим плекання життя у здоровій та щасливій сім’ї.

Подружня пристрасть

З іншого боку, як навчає Глава Католицької Церкви, пристрасть, якщо вона супроводжена вільним вчинком, може виявити глибину такого рішення. Подружня любов перетворює все емоційне життя у добро сім’ї та служить спільному життю. Сім’я стає зрілою тоді, коли емоційне життя її членів перетворюється в чутливість, яка не домінує і не притемнює великих рішень та цінностей, але підтримує їхню свободу вибору, збагачує сім’ю та робить її більш гармонійною задля добра усіх її членів.

Опрацював о. д-р. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ

Попередній випуск за цим посиланням