"Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (27)

Зростання в подружній любові

У 120-му пункті свого напоумлення, Святіший Отець зазначає, що після роздумів над «гімном любові» святого апостола Павла, можемо перейти до теми подружньої милосердної любові, яка єднає чоловіка та дружину та є освяченою, збагаченою та освітленою благодаттю Святого Таїнства Подружжя. Вона є «союзом почуттів», духовним та жертвенним союзом, що об’єднує у собі ніжність дружби та еротичну пристрасть, щоб, таким чином, бути спроможною зберегтись навіть тоді, коли почуття та пристрасть слабшають.

Папа Пій ХІ навчав, що така любов пронизує всі обов’язки подружнього життя і має за пріоритет шляхетність. І справді, така сильна любов, влита Святим Духом, є відображенням незнищимого Союзу Ісуса Христа з людством, кульмінацією якого стала Його хресна жертва. Святий Дух дарує нове серце подругам і вчиняє їх здатними до такої ж любові, якою любив Христос.

Подружжя відображає Господньої любові

Подружжя є цінним знаком, зазначає у 121-му пункті Папа Франциск, адже коли чоловік та дружина укладають Святе Таїнство Подружжя, Господь Бог, так би мовити, «відображається» у них, надаючи їм Свої риси та незатертий характер Своєї любові. Подружжя – це ікона любові Бога до нас. І сам Бог є спільнотою: три Особи, – Отець, Син і Святий Дух, – Які від завжди і навіки живуть в досконалій єдності. Саме такою є Тайна Подружжя: Бог єднає двох подругів в одне буття. А це, у свою чергу, має дуже конкретні і щоденні наслідки, так, як подругам, силою Святого Таїнства, надається справжня місія – об’являти любов, якою Христос полюбив Свою Церкву, продовжуючи віддавати за неї Своє життя.

Однак, не потрібно змішувати два різні рівні: не можна накладати на двох слабких людей надзвичайно важкий тягар обов’язку в досконалий спосіб відображати своїм подружнім життям Союз Христа з Церквою; адже подружжя як знак передбачає динамічний процес, завдяки якому подруги поступово рухаються вперед через поступове приєднання до Божих дарів.

Все життя, все спільне

Після любові, яка єднає нас з Богом, подружня любов є найбільшою дружбою. Вона – це союз, який посідає усі характеристики доброї дружби: пошук добра іншої людини, взаємність, близькість, ніжність, стабільність та уподібнення. Проте подружжя додає до цього всього одну ексклюзивну деталь, яка виражається в непохитному бажанні розділити та разом будувати все життя.

Будьмо щирими та визнаймо, що закохані люди не думають, що їхній подружній зв’язок буде тимчасовим, а навпаки, надіються на те, що він буде збереженим у часі; того ж надіються й ті, які беруть участь в укладенні Святого Таїнства Подружжя; а діти, які появляються у подружжі, хочуть не лише того, щоб їхні батьки любили однин одного, але й щоб вони зберігали вірність та завжди були разом. Ці та інші ознаки вказують на те, що в самій природі подружньої любові присутня відкритість на остаточність.

Союз, який кристалізується шлюбною присягою назавжди, – це дещо більше ніж суспільна формальність чи традиція, адже він є вкоріненим у природних схильностях людської істоти; а для віруючої людини – це також союз перед Богом, Який вимагає вірності: «Господь був свідком між тобою та жінкою твого юнацтва, яку ти зрадив, дарма, що то твоя подруга й твоя законна жінка [...]  Нехай ніхто не зраджує жінки юнацтва свого. Бо мені осоружний розвід» (Мл. 2, 14-16).

Лише сильна любов

Слабка чи хвора любов, нездатна прийняти шлюбний союз як виклик, що вимагає боротьби, відродження, відновлення і постійної готовності розпочинати заново аж до смерті, неспроможна витримати високу відповідальність подружжя. Така любов піддається культурі тимчасовості, що перешкоджає безперервному процесові зростання. Проте, людина може скласти обітницю «любові назавжди», але лише тоді, коли збагне задум, який перевищує її власні плани, який її укріпляє та дозволяє їй подарувати коханій людині усе майбутнє.

Далі Вселенський Архиєрей наголошує, що для того, аби така любов змогла перенести всі випробування і, незважаючи ні на що, залишитись вірною, необхідний дар благодаті, який би її зміцнював та піднімав. А цитуючи святого Роберта Белларміна, Папа зазначив, що факт того, що чоловік та жінка з’єднуються у виключний та нерозривний союз, через який вони, незважаючи на жодні труднощі чи навіть брак потомства, не можуть розлучитись, свідчить про велике таїнство.

Подружжя – це особлива дружба

 У 125-му пункті свого напоумлення Глава Католицької Церкви наголошує, що подружжя є також дружбою, якій притаманна пристрасть, однак, яка скерована на укладення союзу, який би постійно зміцнювався та ставав насиченішим. Подружжя не є спрямоване лише на дітородження, але й на те, щоб взаємна любов між подругами могла проявлятись, розвиватись та осягнути зрілість. Ця особлива дружба між чоловіком та дружиною отримує остаточний характер, що виявляється виключно в подружньому союзі. Подруги, завжди у взаємній пошані, діляться усім, включаючи свою сексуальність. ІІ Ватиканський Собор навчає, що така любов, об’єднуючи разом людські та Божественні цінності, провадить подругів до добровільного та взаємного дарування один одному, що виявляється у почуттях та жестах ніжності і пронизує усе їхнє життя.

Опрацював о. д-р. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ

Попередній випуск за цим посиланням