Папа: Ми повинні бути людьми миру
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Для зростання Церкви», – такою була тема третьої катехизи Папи Франциска на тему Святої Тайни Миропомазання, яку він виголосив у середу, 6 червня 2018 р., під час загальної аудієнції з вірними. На початку зустрічі було прочитано євангельський уривок про прихід воскреслого Ісуса до апостолів, коли Він, привітавши їх побажанням миру, дихнув на них, сказавши: «Прийміть Духа Святого».
Ми прийняли дар, щоб ним ділитися
Святіший Отець зауважив, що продовжуючи роздуми над Конфірмацією, цього разу він хоче поділитися думками про наслідки «дару Святого Духа» для миропомазаних. Як відомо, ця Свята Тайна уділяється зі словами про дар Святого Духа. Цей дар «входить в нас» та «приносить плоди», щоб ми могли ділитися ними.
«Завжди отримувати, щоб давати: ніколи не так, щоб отримувати, аби тримати всередині, немовби душа була складом. Ні: завжди приймаємо, щоб давати. Божі благодаті отримуємо для того, щоб ділитися ними з іншими. В цьому полягає християнське життя. Це притаманне саме Святому Духові: “децентралізувати” наше я, – мовляв, “все для мене”, – відкриваючи на “ми” спільноти», – сказав Наступник Святого Петра.
Члени одного містичного тіла
Далі Папа вказав на те, що «доповнюючи в охрищених уподібнення до Христа», Конфірмація «ще сильніше приєднує їх, мов живі члени, до містичного тіла Церкви». Місія Церкви в світі здійснюється завдяки внескові кожного її члена. Дехто, за словами Святішого Отця, помилково вважає, ніби в Церкві є пани – Папа, єпископи та священики, а всі решта – робітники.
«Ні: Церквою є всі ми! Так, усі! Й на всіх лежить відповідальність за освячення одні одних, за дбання про інших. Церквою є “ми”. Кожен має свої завдання в Церкві, але всі ми є Церквою», – підкреслив Папа, додаючи, що ми повинні уявляти собі Церкву як «живий організм, що складається з людей, яких ми знаємо і разом з якими прямуємо вперед, а не як абстрактну й далеку дійсність».
Миропомазання «в’яже» нас із Вселенською Церквою, пов’язує нас усіх між собою, особливо залучаючи миропомазаних у «життя місцевої Церкви, до якої вони належать, на чолі з єпископом, наступником апостолів». Саме тому первісним служителем Конфірмації є єпископ, який «включає миропомазуваного до Церкви».
Покликані бути людьми миру
Це церковне включення також підкреслюється знаком миру, яким завершується обряд Конфірмації. І коли згадаємо про привітання Ісуса учням в пасхальний вечір, коли Він вдихнув у них Святого Духа, тоді краще зрозуміємо цей жест, який «виражає церковне сопричастя з єпископом та всіма вірними».
У цьому контексті, звернувши увагу на те, що в Миропомазанні ми отримуємо дар Святого Духа і мир, Папа заохотив замислитися над тим, що діється, наприклад, в наших парафіяльних спільнотах? Чи не стається так, що вийшовши з храму, де під час Святої Меси обмінялися знаком миру, ми починаємо обмовляти інших.
«Починаються плітки. А плітки – це справжні війни. І це не є добре! Якщо ми отримали знак миру силою Святого Духа, ми повинні бути чоловіками і жінками миру, а не розпускати язика, руйнуючи мир, що є діянням Святого Духа», – сказав Святіший Отець.
Дари для взаємного зростання
«Конфірмацію отримуємо лише один раз, але духовний динамізм, викликаний святим помазанням, триває в часі. Ми ніколи не завершимо виконання доручення поширювати повсюди добрий аромат святого життя, натхненого захопливою простотою Євангелія», – вів далі Папа, ще раз підкреслюючи, що «ніхто не отримує Миропомазання виключно для себе самого», але для того, щоб «співпрацювати в духовному зростанні інших».
За словами Святішого Отця, лише «відкриваючись та виходячи назовні» з метою зустрічатися з ближніми, можемо «по-справжньому зростати, а не лише мати ілюзію зростання». Адже, як навчає притча про таланти, отримані від Бога дари призначені для того, щоб їх дарувати, а не «закопати з причини егоїстичних побоювань». Або ж насіння не призначене для того, щоб сховати його в шухляді, але щоб бути посіяним, щоби принести плоди.
Не зв’язувати Святого Духа
Підсумовуючи, Папа звернувся до всіх миропомазаних із закликом «не “ув’язнювати” Святого Духа, не противитися Вітрові, що віє для того, аби вивести нас на стежки свободи, не гасити палаючий Вогонь любові, що веде до спалення свого життя для Бога і для ближніх».
«Нехай же Святий Дух дасть нам усім апостольську мужність звіщати Євангеліє ділами та словами всім, кого зустрічаємо на своїй дорозі. Ділами та словами, але добрими словами, тими, які будують. Не словами пліток, які руйнують. Прошу вас, коли виходите з храму, думайте про те, що отриманий мир призначений для того, щоб передавати його іншим, а не нищити його пустослів’ям».
