“Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (18)
У 76-му пункті, яким розпочинається чергова частина документу, Глава Католицької Церкви вказує на те, що Євангеліє сім’ї живить ті зерна, яким ще необхідно прорости, а також і ті засохлі дерева, які потребують догляду, щоб, в такий спосіб, виходячи з дару Христа у Стятому Таїнстві, вони терпеливо були проваджені далі, від того, що вони вже отримали від Святого Таїнства Подружжя, до дедалі глибшого його пізнання та здійснення в житті.
Приймаючи біблійне повчання, згідно з яким усе було сотворено Христом і для Христа (див. Kол. 1, 16), Отці Синоду пригадали, що порядок викуплення освітлює та звершує порядок сотворення. А тому, природній подружній зв’язок повністю можна збагнути лише у світлі його сакраментального звершення: лише невідривно вдивляючись в Ісуса Христа, можна до кінця зрозуміти істину про людські стосунки. І справді, таїнство людини стає освітленим лише у таїнстві Воплоченого Слова. Христос, Який є новим Адамом, в об’явленні таїнства Отця та Його любові, об’являє людині її саму та її високе покликання (див. GS 22).
Тому, сьогодні як ніколи необхідно заглибитись та усвідомити в христоцентричному ключі природні властивості, притаманні подружжю, які зумовлюють добро подругів, тобто їхню єдність, відкритість на життя, вірність, нерозривність, а в християнському подружжі – також взаємодопомогу на шляху до дедалі повнішої дружби з Господом Ісусом. Окрім правдивого природнього зв’язку позитивні елементи присутні також й у подружніх формах інших релігійних традицій, незважаючи на присутність темних моментів. Із впевненістю можна ствердити, що будь-яка людина, яка у цьому світі бажає укласти сім’ю, що навчає своїх дітей радіти кожному вчинкові, скерованому на викорінення зла, яка виявляє, що Святий Дух живе і діє, знайде благодать та пошану, до якого би народу, релігії чи регіону вона не належала.
Далі Глава Католицької Церкви наголошує, що погляд Христа, світло Якого просвітлює все (пор, Ів, 1, 9; GS 22), надихає пастирську турботу Церкви щодо людей, які просто співживуть разом або перебувають лише у цивільному подружжі чи в новому зв’язку після розлучення. В перспективі Божої педагогіки Церква з любов’ю звертається до тих, які в недосконалий спосіб беруть участь в її житті: разом з ними вона взиває про благодать навернення, закликає їх творити добро, з любов’ю опікуватись один одним та служити спільноті там, де вони працюють та живуть. Коли подружній союз досягає стабільності через встановлення публічного союзу, – коли спостерігається глибока любов між подругами, відповідальність за дітей, здатність долати туднощі, – це можна розглядати, як нагоду для супроводу такого подружжя, якщо це можливо, до прийняття Святого Таїнства Подружжя.
Перед обличчям складних ситуацій та сімейних ран, необхідно завжди пам’ятати загальний принцип: «Нехай пастирі знають, що, задля любові до істини, вони зобов’язані глибоко вникати в кожну конкретну ситуацію» (Familiaris consortio, 84). Ступінь відповідальності подругів може бути різним і можуть існувати різні фактори, які обмежують здатність приймати рішення. Тому, хоча й доктрину слід завжди чітко озвучити, проте, необхідно уникати суджень, які не беруть до уваги складності різних ситуацій, та потрібно бути уважними до того, як люди переживають та страждають з приводу свого стану.
Дорогі брати та сестри, на сьогодні ми зупинимося на 79 пункті. А наступного разу, продовжуючи наше знайомство із цим важливим апостольським повчанням, читатимемо наступну частину третього розділу, яка називається «Передача життя та виховання дітей», приглянувшись навчанню Церкви у цій матерії.
Опрацював о. д-р. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ
Попередній випуск за цим посиланням