Папа: Ісус завжди поруч з нами. Молитва за самотніх і безробітних

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Нехай же Господь дасть нам усім оту благодать зустрічатися з Ісусом кожного дня, знати й пізнавати, що Він прямує вперед поряд із нами в усіх періодах життя, що Він є нашим супутником у паломництві», – цими словами Папа Франциск підсумував свої роздуми, якими поділився, проповідуючи під час Святої Меси з нагоди третьої неділі Пасхи, яку він вранці, 26 квітня 2020 р., відслужив у каплиці «Дому святої Марти».

На початку Євхаристійного богослужіння Святіший Отець скерував свою думку до всіх тих, які прибиті смутком через триваючу пандемію. «Молімося сьогодні, під час цієї Святої Меси, за всіх людей, які страждають від смутку через те, що самотні, або не знають, яке майбутнє їх чекає чи не дають собі ради в утриманні сім’ї, не маючи грошей, бо залишилися без праці. Сьогодні чимало людей страждає від смутку, саме за них молимося сьогодні», – сказав він.

Християнство – це зустріч

Коментуючи євангельську розповідь про те, як воскреслий Ісус приєднався в дорозі до учнів, які йшли до села та спочатку Його не впізнали, лише згодом, під час ламання хліба, Папа наголосив на тому, що суть християнства полягає в зустрічі з Ісусом, а справжній християнин – це той, який дозволяє на цю зустріч.

«Цей уривок з Євангелії від Луки розповідає нам про зустріч, допомагаючи добре зрозуміти, як діє Господь і яким є наш спосіб діяння. Ми народилися зі засівом неспокою. Бог так захотів, щоб ми відчували неспокій, прагнучи повноти, зустрічі з Богом, навіть, неодноразово, не усвідомлюючи цього неспокою. Наше серце неспокійне, воно є спраглим, відчуває спрагу зустрічі з Богом. Воно шукає Його, часто, обираючи помилковий шлях, губиться, повертається і знову шукає… Водночас, з іншого боку, – додав проповідник, – Бог також спраглий зустрічі, настільки, що послав Ісуса, аби вийти нам назустріч, вийти назустріч цьому неспокоєві».

В ритмі того, хто відстає

Святіший Отець зазначив, що в цій євангельській розповіді добре бачимо, що Ісус шанує наше становище, не підганяє, шанує наш ритм, бо є «Господом терпеливості». На прикладі цих двох учнів бачимо, що Він вислуховує наш неспокій, лише згодом щось промовляє, даючи «правильну відповідь» на нього. Господь «не пришвидшує», але пристосовується до нашого «часто повільного» темпу.

«Існує давнє паломницьке правило, яке каже, що справжній паломник повинен йти кроком найповільнішої особи в групі. Й Ісус спроможний на це, Він саме так чинить, не пришвидшує, чекає, аби ми зробили перший крок. А коли приходить слушна хвилина, то ставить запитання», – вів далі свої роздуми над євангельською подією Папа Франциск, підкреслюючи, що Ісусові подобається, щоб ми висловлювалися, а тоді Він відповідає та дає пояснення.

Чому ми є християнами?

Євангелист розповідає, що той Ісус, Який наблизився до учнів, розділив з ними подорож, у певний момент вдав, що хоче простувати далі. Ті ж просять Його залишитися і впізнають при ламанні хліба. За словами Святішого Отця, саме так зроджується зустріч, якою є не лише момент ламання хліба. Ми зустрічаємо Ісуса також і «серед пітьми наших сумнів», навіть «серед сумнівів наших гріхів», бо Він наближається, щоби втамувати наш неспокій.

«Господь супроводить нас, бо прагне зустрічі з нами. Тому можемо сказати, що ядром християнства є зустріч: ним є зустріч з Ісусом. Чому ти є християнином? Чому ти є християнкою? Чимало людей не знають відповіді на це запитання, – зауважив Папа. – Хтось скаже, що через традицію, але інші не вміють відповісти: вони зустріли Ісуса, але ще не розпізнали, що це була зустріч з Ісусом. Ісус завжди нас шукає. Завжди. Ми ж маємо наш неспокій. І коли наш неспокій зустрічає Ісуса, тоді розпочинається життя благодаті, життя в повноті, християнський шлях…».