Кардинал Оллеріш про досвід солідарності з біженцями і синодальність
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Salvatore Cernuzio - Ватикан
Спонука для віруючих вірити втіленим християнством, чутливим до страждання та труднощів ближнього та заохочення розширити погляд на повноту мозаїки Церкви, щоби разом прямувати вперед. Так кардинал Жан-Клод Оллеріш, Архиєпископ Люксембурга та Голова Комісії Єпископатів ЄС, який також є Головним доповідачем XVI Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів, підсумовує перший етап синодального процесу, присвяченого темі синодальності, розпочатого в жовтні минулого року. В інтерв’ю для Vatican News він, зокрема, відповів на запитання про те, як поєднуються між собою синодальний процес і контекст війни в Україні.
«Насамперед, я б хотів згадати про досвід багатьох вірних Люксембургу, моєї країни, які приймали чи досі приймають у своїх домівках біженців з України. Також в мене гостить триособова сім’я… Це прекрасний досвід солідарності, який показує, що місія Церкви є важливою», – сказав кардинал Оллеріш, додаючи, що ця місія – це дбання про мир, про справедливість і допомога тому, хто страждає.
«Синодальний процес, зокрема, робить свій внесок, бо посилює чутливість людей, щоби зрозуміти, що бути християнами не означає тільки ходити в неділю на Святу Месу, але що християнством потрібно жити. Якщо піддаюся проводові Святого Духа, то я змінююся, суспільство змінюється. Українські біженці зустріли подиву гідну гостинність, яка не була дана, наприклад, біженцям із Сирії. І самі ж християни сказали: це несправедливо! Що не означає давати менше українцям, але давати більше іншим. І таким є один з плодів Святого Духа в наших Церквах», – зазначив кардинал Оллеріш.
Головний Доповідач Синоду також зауважив що досвід цього синодального процесу дає відповідь на виклики, пов’язані з тенденцією замикатися у, так би мовити, національній Церкві. «Ми не маємо національних Церков, ми є Церквою, що має різні культури та традиції. Й ми повинні говорити одні з одними, слухати одні одних, розуміти одні одних. Протягом останніх років національні єпископські конференції дуже розвинулися. І це добра річ! Але існує також вимога чинити речі разом. Синодальний процес є чудовою нагодою охопити поглядом всю мозаїку, а не лише незначну частину своєї країни», – сказав Архиєпископ Люксембурзький.
