Нові блаженні - мирянка Арміда Бареллі та о. Маріо Чічері
С. Лідія, СНДМ – Ватикан
Міланська архидієцезія урочисто святкує двох нових блаженних – мирянку Арміду Бареллі, співзасновницю Католицького університету Пресвятого Серця, визначну церковну та громадську діячку першої половини ХХ сторіччя, та дієцезального священика Маріо Чічері, утішителя хворих і переслідуваних часів Другої світової війни.
Урочисту церемонію беатифікації, що відбулась у суботу 30 квітня 2022 р. в італійському місті Мілані, провів від імені Святішого Отця кардинал Марчелло Семераро, Префект Конгрегації в справах визнання святих. У беатифікаційній Святій Месі співслужив міланський архиєпископ-митрополит Маріо Енріко Дельпіні.
Кардинал Семераро, говорячи про цих нових блаженних, на перший погляд таких відмінних один від одного, наголосив, що святість проявляється як в особах смиренних і прихованих, а таким був блаженний Маріо Чічері, так і у відомих і публічних, якою була Арміда Бареллі. Цитуючи святого Франциска Сальського, він підкреслив, що «Церква – це сад, оздоблений незліченним розмаїттям кольорових квітів; потрібно, щоб вони були різного розміру, забарвлення, пахощів». Святість нових блаженних тепер офіційно визнана, щоб поширюватись по всій Церкві та в усьому світі.
Блаженна Арміда – покликання до святості в мирянському житті
Співзасновниця Католицького університету Пресвятого Серця, визначна церковна та громадська діячка Арміда Бареллі народилась 1 грудня 1882 року в Мілані в дуже заможній сім’ї. Високоосвічена, розумна, жвава і красива дівчина отримувала чимало пропозицій вийти заміж. Але Іда, як її ласкаво називали, була впевнена, що її чекає інший життєвий шлях, хоч і не відчувала покликання до чернечого життя. Переломним моментом, що вирішив її майбутню долю, стала зустріч в 1910 році з енергійним священиком-францисканцем Аґостіно Джемеллі. Він став її духовним наставником. Під його впливом Арміда вступила до Францисканського Ордену Світських і з великим завзяттям включилась в апостольську та громадську діяльність. Відзначаючись неабиякими організаторськими здібностями, вона створила в Італії молодіжну жіночу гілку організації «Католицька Акція», що незабаром згуртувала понад мільйон молодих жінок. Разом з о. Джемеллі заснувала Товариство мирянських католичок, що згодом отримало статус Світського інституту місіонерок від царювання Ісуса Христа. Вона стала співзасновницею Католицького університету Пресвятого Серця в Мілані, заснувала Товариство друзів католицького університету, на її прохання Папа Пій ХІ заснував Національний день католицького університету. Завдяки її значному внескові в 1948 році італійським жінкам було надано виборче право.
Серед неймовірно різноманітної та невпинної діяльності великим ударом для Арміди стала в 1949 році важка, невиліковна і швидко прогресуюча хвороба. Поки вона могла, з усією енергією зосереджувалась на найближчій до неї ділянці – медичному факультеті Римського католицького університету, що тепер є всесвітньовідомою клінікою імені о. Аґостіно Джемеллі.
З часом хвороба знерухомила її праву руку і майже позбавила голосу. Арміда Бареллі відійшла по вічну нагороду у свято Успіння Пресвятої Богородиці за григоріанським календарем, 15 серпня 1952 року, у віці 70-ти років.
Беатифікаційний процес на місцевому рівні розпочався 1960 року. 2007 року Папа Венедикт ХVІ затвердив декрет про героїчність її чеснот, а шлях до беатифікації Арміди Бареллі відкрило чудо зцілення жінки, яка 1989 року в результаті автомобільної аварії отримала великі тілесні ушкодженні і довгий час перебувала в комі.
О. Маріо Чічері – утішитель хворих, нужденних і переслідуваних
Разом з Армідою Бареллі 30 квітня 2022 року в Мілані був проголошений блаженним дієцезальний священик Маріо Чічері. Все його недовге життя пройшло в міланській архидієцезії. Він помер наприкінці Другої світової війни від ран, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Маріо Чічері народився 8 вересня 1900 року в місцевості Ведуджіо поблизу Мілану в небагатій селянській родині, яка виховувала 19 дітей, шість своїх і тринадцять покійного кузена. Родина хоч і була дуже численною, але одночасно і глибоко побожною, що позначилось на його подальшому житті та покликанні до священства. На побожного хлопчика звернув увагу місцевий парох і спрямував його до духовної семінарії. 14 червня 1924 року Маріо прийняв ієрейські свячення й був призначений до місцевості Брентана, де пройшло все його священниче служіння.
Дон Маріо був дуже ревним священиком, дбав про духовне життя своїх парафіян, а особливим предметом його турботи були хворі, особливо найбідніші. Часто за власні гроші від купував їм їжу та дрова, нерідко сам доглядав хворих. У часи Другої світової війни робив усе можливе, щоб духовно й матеріально підтримати вірних.
9 лютого 1945 року о. Маріо на велосипеді прямував до одного із сусідніх містечок, щоб висповідати хворого. В нього в’їхав двоколісний візок, залишивши його довго лежати, стікаючи кров’ю. Коли о. Маріо привезли до лікарні, парафіяни поспішили здати кров, щоб його врятувати. Але після майже двох місяців великих страждань, о. Маріо Чічері помер в опінії святості 4 квітня 1945 року.
Беатифікаційний процес розпочався 2003 року, а 1 грудня 2016 року Папа Франциск підписав декрет про героїчність його чеснот. Шлях до беатифікації відкрило чудо зцілення маленької дівчинки Рафаеллі Ді Ґріґолі, ураженої невиліковною вродженою хворобою, що сталось 1975 року. Дівчинка перенесла кілька хірургічних втручань, і, здавалось, не було надії на видужання. Чудо сталось внаслідок молитов, благаючи заступництва о. Маріо Чічері.
