Введення в храм Пресвятої Богородиці – джерело духовної радості

Молитовне читання й спів текстів богослужінь, які Церкви східного обряду пропонують на кожне свято літургійного року, сприяють кращому розумінню їхнього глибинного змісту й сенсу та значення для нашого духовного життя.

с. Лідія Короткова,СНДМ, – Ватикан

«Днесь благовоління Божого предображення і спасення людей проповідання, у Божому храмі Діва ясно з’являється і Христа всім передвіщає. Їй і ми голосно закличмо: Радуйся, промислу Сотворителя сповнення» (Тропар на свято Введення у храм Пресвятої Богородиці).

Літургійне свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, яке за юліянським календарем святкуємо 4 грудня, а за григоріянським – 21 листопада, в богослужіннях візантійського обряду має назву «Вхід у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії». У літургійній молитві свята Введення у Храм слід звернути увагу на його богословський і духовний зміст та значення. Свята Євангелія нічого не розповідає про цю подію. Основою празника, як також празника Різдва Пресвятої Богородиці та Її Успіння є традиція Церкви та апокрифічні книги.

Пречиста Діва Марія передбачена та вибрана Богом, від віків покликана бути Матір’ю Божого Сина, Спасителя. До цього завдання Господь Її готував, звільнивши від первородного гріха. Читаємо в Євангелії від святого Луки: “Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! Благословенна між жінками…Ти знайшла ласку в Бога (Лк, 1, 28-30).

Дорога в храм – це шлях наближення людини до Бога, дорога близькості Бога до людини. Увійти в храм – означає дедалі глибше входити у внутрішнє таємниче життя любові та сопричастя Пресвятої Тройці.

Коли поглянемо на ікону Введення у Храм, то побачимо 15 сходинок, якими Пречиста Діва підіймається до Єрусалимського храму, щоб «жити у ньому» та «виховатися на оселю Божу», «виховуватися і освячуватися». Пресвята Діва Марія зростає в благодаті Божій в атмосфері святині, Вона пізнає Божі об’явлені таїнства Старого Завіту, пізнає Бога, Якого милість, милосердя і любов спливають з роду в рід на тих, що люблять Його та визнають, всемогутнім Царем. Уважно молячись пісню Пресвятої Богородиці «Величає душа моя Господа», яка кожного дня лунає під час богослужінь, можемо збагнути, який вплив на Марію мали науки в святині, зрозуміти Її ставлення до Бога, до Себе і до Божого народу: «Величає душа моя Господа …. велике бо вчинив мені Всемогутній … Його милосердя з роду в рід»…

Літургійна молитва Східних Церков у свято Введення у храм Пресвятої Богородиці запрошує до радості й надії, бо Та, що «сповіщена пророками, що через Неї ми примирилися з Богом, входить у храм Єрусалимський, щоб стати живим, одухотвореним храмом для Царя всіх царів і Господа». Оспівуючи подію входу в храм, літургійні тексти прославляють гідність Божої Матері та звеличують велику жертву її батьків, святих Йоаким та Анни. Та не тільки батьки радо приводять свою дитину на служіння Богові, але й Марія охоче йде за голосом Божим і голосом Своїх батьків.

Церква закликає всіх вірних до світлої духовної радості: «Прийдіть, усі вірні, єдину непорочну звеличаймо, пророками проповідану і в храм приведену, перед віками вибрану Матір, що в останньому часі стала Богородицею. Господи, її молитвами, подай нам Твій мир і велику милість» (стихири на литії).

04 грудня 2020, 08:30