Архієпископ Палья: Криза братерства починається з кризи сім’ї
о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ / Marco Grieco – Ватикан
«Familia est principium urbis», “сім’я є основою суспільства”. Архієпископ Вінченцо Палья, Президент Папської Академії «За життя», обрав вислів Цицерона, латинського автора й нехристиянина, аби вказати на сучасні горизонти сім’ї та на погляд Церкви, яка повертається до джерел свого материнського покликання. Своїми думками на цю тему він поділився з нагоди заходу "Laudata Economia", організованого італійським виданням "Formiche", вказуючи на те, що сім’я є симптомом суспільства, який сьогодні, як ніколи, загублений, особливо, в європейських країнах. На його переконання зубожіння виміру всесвітньої солідарності, мабуть, бере свій початок в зубожінні культури сім’ї.
Зубожіння культури сім’ї
Говорячи про зубожіння культури сім’ї, архієпископ Палья вказав на нещодавню енцикліку “Fratelli tutti”, на сторінках якої зазначається, що у Північній півкулі, сім’я, замкнена у своєму домашньому просторі, ризикує піддатись спокусі локалізації, прямуючи до так званого “домашнього зубожіння”, позначеного тим, що дім вже більше не є сім’ю, але огорожею, камерою. Тому, в цьому контексті важливо наново відкрити для себе не стільки подружню пару, вписану в горизонт романтичної любові, скільки сім’ю з усіма її афективними і сентиментальними зв’язками та відповідальністю.
За словами Президента Папської Академії «За життя», енцикліку “Fratelli tutti” можна краще зрозуміти в поєднанні з попередньою енциклікою Папи Франциска “Laudato si’” та енциклікою Папи Венедикта XVI “Caritas in veritate”, в якій підкреслюється, що дедалі глобалізованіше суспільство вчиняє нас близькими, але не робить нас братами, що розум сам по собі може сприяти розумінню рівності між людьми та встановити людське співжиття між ними, але він не здатний заснувати братство. У цьому ключі, енцикліки Папи Франциска пропонують віднайти нову силу виміру сім’ї.
Виклики сьогодення
Як підкреслив архієпископ Палья, у сьогоднішніх сім’ях, де, в більшості є лише одна дитина, термін “брат” може здаватись дещо проблематичним. І це, у свою чергу, може стати загрозою для самого значення сімейних стосунків. Причини цього він вбачає у культурі індивідуалізму, яка стає мачухою і приглушує глибоке бажання сім'ї, яке є в усіх, навіть у населення Європи. «Я сподіваюся, що сприятиметься виявленню та зростанню цього глибокого прагнення сім'ї», – додав він, вкачуючи на необхідність наново відкривати для себе “духа сім’ї”, поширюючи її перспективу в значно ширшому контексті, що об’єднує всіх нас, тобто, аж до виміру “родини народів”.
