Кардинал Краєвський відвідає Калабрію з нагоди відкриття нічліжки для бідних
Benedetta Capelli / о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Печать для нашого починання, знак великої близькості»: так о. Марко Авена, парох у храмі Апостола Павла в приморському містечку Прайя-а-Маре, що в Калабрії на півдні Італії, називає візит Апостольського Елемозинарія кардинала Конрада Краєвського, який відвідає парафію цієї суботи на неділі.
Молитва, волонтери, солідарність
Папський роздавач милостині вирішив не лише провести день в цій громаді, але й прибути туди, здолавши сотні кілометрів за кермом автомобіля, щоб передати обійми Святішого Отця Франциска. В багажнику він везе продукти, призначені для їдальні, де харчуються бідні, й спеціальну вервицю від Папи Франциска, яка призначена для молитовної «естафети»: кожен охочий зможе взяти її на 24 години, щоб молитися за Церкву, Папу й потребуючих, аби потім передати іншій людині.
Кардинал Краєвський прибуває до Прайя-а-Маре пополудні, де його зустрінуть місцевий єпископ та представники влади. Папський роздавач милостині поблагословить нічліжку для вбогих, розраховану на 13 місць, яку оснащено завдяки допомозі «Карітас» Італії. Після Святої Меси в парафіяльному храмі кардинал Краєвський повечеряє з 30 волонтерами, які допомагають о. Марку провадити їдальню, організовану в парафіяльних приміщеннях, та з 5 убогими, що вже там проживають.
Поруч з бідними
При парафії вже два роки проживають кілька людей. Як розповів парох, найближча нічліжка розташована в Реджіо-Калабрії, куди потрібно три години їхати автомобілем, а доступних місць всього чотири. Першим «гостем» священика став Джузеппе, якого родичі вигнали з дому через наркотичну залежність: колись він крав, сьогодні працює. «З ним були поразки, різні періоди знеохочення, але згодом я побачив його бажання змінитися, відродитися, лише через те, що він відчув моє довір’я», – підкреслив отець Марко, додаючи: «Згодом з’явилися інші люди. Сьогодні зі мною вже рік часу проживає 70-річний Франческо. Нічліжка постала саме з необхідності влаштувати цих людей».
Близькість з убогими цього священика започаткувалася під час навчання в семінарії в Римі. Ночами він як волонтер розносив гарячі страви безхатченкам, стараючись переконати їх користуватися нічліжками. «Бідні підбадьорюють мене в покликанні, – стверджує о. Марко. – Перебування з ними є нагодою відчути присутність Ісуса. Іноді це важко, бувало, що я не спав цілу ніч, розшукуючи особу, що втекла, аби запобігти її потраплянню в якесь лихо. Милосердя вимагає максимальної безкорисливості, бо траплялося й так, що хтось відходив, не сказавши жодного слова. Але Євангеліє полягає саме в цьому: допомагати, не чекаючи на винагороду».
