Жива парафія: свідчити прикладом власного життя
Світлана Духович - Ватикан
«Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» – таку назву має програма розвитку УГКЦ на період до 2020, затверджена Синодом Єпископів УГКЦ, що відбувся у Бразилії 2011 року. Розвиток Церкви залежить від того, як відбуватиметься життя на парафії. На цьому в інтерв’ю для Радіо Ватикану - Vatican News наголосив о. Йосафат Коваль, ЧСВВ, докторант Пасторального Інституту «Redemptor Hominis» Папського Латеранського Університету. Отець Йосафат, що працює над докторатом, присвяченим цій програмі розвитку УГКЦ, розповів, насамперед, про зародження ідеї обрання цієї теми наукової праці:
В назві програми розвитку УГКЦ двічі зустрічаємо слово «живий». Отець Йосафат пояснив, як це означення відображається в самій стратегії Церкви:
Автор наукової праці про «Живу парафію» розповідає про різницю між поняттями «парафія», «громада» та «спільнота»:
Отець-василіянин відповів на запитання про те, що вчиняє парафію живою, та чи він зустрічався з такими парафіями в своєму душпастирському досвіді:
Стратегія розвитку УГКЦ до 2020 року «Жива парафія» передбачає шість напрямків: Боже Слово і катехизація, літургія і молитва, служіння ближньому, управління дарами, сопричастя та місійний дух. Ми попросили отця Йосафата прокоментувати останній напрямок – місійний дух, оскільки для більшості вірних слово «місія» ототожнюється з постаттю священика-місіонаря, що вирушає на місію в далекі країни:
Українське суспільство ще досі переживає наслідки багаторічного перебування під владою атеїстичного режиму. Наш співрозмовник розповів про те, як це впливає на душпастирську працю сьогодні:
