Cerca

Vatican News
Папа з єпископами в Залі засідань Синоду Папа з єпископами в Залі засідань Синоду  (Vatican Media)

Захист неповнолітніх у Церкві: ми не на початковому етапі

Напередодні зустрічі «Захист неповнолітніх у Церкві» переглянемо шлях, яким вже пройшли Папи, Ватикан і місцеві Церкви в боротьбі проти зловживань сексуального характеру, скоєних представниками духовенства проти неповнолітніх.

Fabio Colagrande – Ватикан

Зустріч «Захист неповнолітніх у Церкві», що відбуватиметься у Ватикані від 21 до 24 лютого, є першою, що на всесвітньому рівні залучає всіх очільників єпископатів і настоятелів чернечих орденів, підходячи до цього питання з євангельської точки зору. Це церковна зустріч пастирів з безпрецедентними «синодальними» ознаками, вказуючи на те, що боротьба проти лиха зловживань, сподіяних представниками духовенства, становить для Папи Франциска пріоритет в актуальному історичному контексті. Вислухати постраждалих, збільшити інформованість, розширити знання, розробити нові норми й процедури, поділитися добрим досвідом – ось деякі із завдань саміту.

Етап тривалого шляху

Однак, зустріч, без сумніву, не є першим кроком ні Апостольської Столиці, ні єпископських конференцій у цьому напрямку. Це історичний етап на шляху, який Католицька Церква прямує вже понад тридцять років у таких країнах, як Канада, США, Ірландія й Австралія, а також приблизно десять років у Європі. Це шлях, яким вона прямуватиме далі й після згаданої зустрічі. Оновлення канонічних норм щодо випадків зловживань з боку представників духовенства супроти неповнолітніх розпочалося вже вісімнадцять років тому. Одночасно, протягом останніх двадцяти років ми були свідками багатьох жестів, промов і документів, які Папи присвятили цій болючій темі. Іноді, оприлюднення норм і протоколів не викликали відразу необхідної зміни ментальності, необхідної для подолання зловживань. Але напередодні зустрічі, скликаної Папою, не можна говорити про цю подію як про початковий етап в зусиллях Церкви, спрямованих на захист неповнолітніх.

Перші заходи: Канада, США, Ірландія, Австралія

Однією з перших єпископських конференцій у світі, яка видала директиви, що стосуються сексуального насильства над неповнолітніми в церковному контексті, є канадська. Це сталося ще 1987 року. Після того, як громадська думка неодноразово пережила потрясіння повідомленнями про такі вчинки з боку духовенства, 1989 року в канадській Церкві створено Комітет ‘ad hoc’, що1992 року приготував документ «Від страждання до надії», в якому вміщено 50 «рекомендацій», звернених до католиків, єпископів і відповідальних за священиче формування.

У США єпископська конференція вперше офіційно зайнялася випадками сексуального насильства над неповнолітніми з боку священиків під час своєї асамблеї в червні 1992 року, прийнявши «5 принципів», яких слід дотримуватися. Серед них, «якщо обвинувачення підкріплене достатніми доказами», приписано негайне усунення «підозрюваного від виконання його служіння» та «відповідне медичне обстеження й втручання». Незважаючи на це, поширення явища протягом наступних років та неналежний підхід до нього, викритий історичним розслідуванням «Boston Globe», спонукало Івана Павла ІІ скликати американських кардиналів до Риму в квітні 2002 року.

В Ірландії Церква 1994 року створила «Irish Catholic Bishops’ Advisory Committee on Child Sexual Abuse by Priests and Religious», який у грудні наступного року оприлюднив свій перший «Підсумковий рапорт». Одним з перших у світі протоколів щодо того, як слід поводитися в дієцезії у випадку акту педофілії, скоєного членами клиру, оприлюднено, натомість, в Австралії. У грудні 1996 року для всіх дієцезій затверджено документ «На шляху до зцілення», який у березні наступного року ввійшов у дію.

Нові канонічні норми: зловживання “delicta graviora

З початком ХХІ сторіччя, завдяки старанням, насамперед, кардинала Ратцінґера, обраного пізніше Папою, що взяв ім’я Венедикта XVI, Апостольська Столиця розпочала та довела до завершення глибоке оновлення канонічних норм, щоб реагувати на випадки зловживань, оновивши кари, процедури та компетенції. В 2001 році Motu proprio «Sacramentorum sanctitatis tutela» Івана Павла ІІ включає злочин сексуального зловживання неповнолітнім, скоєне духовною особою, до так званих “найважчих злочинів”, розслідування яких входить до компетенції Конгрегації Віровчення. В 2010 році через згадану Конгрегацію Венедикт XVI видав нові «Норми щодо найважчих злочинів», які пришвидшили процеси, ввівши процеси «шляхом позасудового декрету», подвоївши з 10 до 20 років термін давності та додавши злочин «педопорнографії». Того ж року в Німеччині, де перші «Напрямні» в цій ділянці були оприлюднені ще 2002 року, вибух справи Колегії «Канізіо» в Берліні спонукав єпископську конференцію оновити їх, посилюючи співпрацю з органами влади.

Ірландія: рапорти Раяна та Мерфі

Після кількох років праці спеціальних урядових комісій, 2009 року в Ірландії були оприлюднені «Рапорт Раяна» щодо зловживань, що трапилися також і в освітній системі, та «Рапорт Мерфі» про надуживання неповнолітніми, скоєні в Дублінській архидієцезії. Величезне відлуння, викликане цими звітами, які виявили упущення в тому, як Церква реагувала на випадки зловживань, спонукало Венедикта XVI скликати до Риму ірландських єпископів; згодом, у березні 2010 року – оприлюднити «Пастирського листа» до всіх католиків країни, вимагаючи вжити дійсно євангельські, справедливі та ефективні засоби у відповідь на цю зраду довір’я, та призначити Апостольську Візитацію, що тривала від листопада 2010 року до березня 2012. Починаючи від 2008 року, Венедикт XVI регулярно зустрічається з постраждалими від зловживань під час своїх Апостольських подорожей до США, Австралії, Великобританії, Мальти, Німеччини. Так пізніше чинитиме й Папа Франциск, розпочавши періодичні приватні зустрічі в своїй резиденції в «Домі святої Марти».

Вимога єпископським конференціям опрацювати напрямні

Наступним фундаментальним етапом на цьому шляху стало оприлюднення 2011 року окружного листа Конгрегації Віровчення, яка вимагає від всіх єпископських конференцій опрацювати «Напрямні» щодо трактування випадків зловживань і підтримки постраждалих, надаючи вказівки, необхідні для того, щоб гармонізувати дії дієцезій того самого регіону. В тексті стверджується, що відповідальність за розгляд злочинів сексуальних зловживань неповнолітнім з боку представників духовенства лежить, насамперед, на дієцезальному єпископові.

Симпозіум у Папському Григоріянському Університеті

Саме з метою допомогти єпископським конференціям та чернечим згромадженням належно приготувати згадані «Напрямні», Апостольська Столиця підтримала проведення Міжнародного симпозіуму «На шляху до оздоровлення та відновлення», що в лютому 2012 року відбувся в Папському Григоріянському Університеті. Зустріч, яка мала такий же всесвітній характер, як і цьогорічна лютнева, зібрала представників 110 єпископських конференцій і настоятелів 35 чернечих інституцій. Під час Симпозіуму оголошено про створення при згаданому університету Центру захисту неповнолітніх під проводом о. Цольнера, із завданням готувати персонал, що спеціалізується в запобіганні зловживанням.

Нова Папська Комісія

Першим важливим кроком у ділянці запобігання та боротьби проти зловживань під час понтифікату Папи Франциска стало створення в грудні 2013 року нової Папської Комісії Захисту Неповнолітніх. Серед плодів її праці – приготування моделі для «Напрямних», проведення курсів для новопризначених єпископів, пропозиція проведення Дня молитви за постраждалих від зловживань.

Папа Франциск також вніс зміни в канонічні норми та процеси, що стосуються зловживань. У червні 2016 року через Motu proprio “Церква, як турботлива мати”, щодо питань підзвітності церковної влади, вперше впроваджено усунення з уряду єпископів, які виявили недбалість у трактуванні випадків зловживань, відповідно до передбачених канонічних процесів.

У листопаді 2014 року Папа створив у лоні Конгрегації Віровчення спеціальну колегію під проводом архиєпископа Шіклуни для вивчення церковних оскаржень на рішення в ділянці «найважчих злочинів». Мета полягає в тому, щоб пришвидшити розгляд, включаючи також і випадки зловживань неповнолітніми.

Аби підкреслити, що заанґажування Церкви в захист неповнолітніх розвивається не лише у внутрішній перспективі, але й у співпраці з усім суспільством, Папа Франциск підтримав проведення Міжнародного конгресу «Гідність дитини в цифровому світі», організованого в жовтні 2017 року в Папському Григоріянському Університеті.

Боротьба проти зловживань – це боротьба проти клерикалізму

Під час свого Апостольського візиту до Чилі в січні 2018 року, Папа Франциск безпосередньо зустрівся зі скандалом поділів у місцевій Церкві, викликаних справою священика Фернандо Карадіми, якого Апостольська Столиця 2011 року визнала винним у зловживаннях. Після розслідування, дорученого в лютому архиєпископові Шіклуні, Папа в квітні написав листа до чилійських єпископів, визнаючи «серйозні помилки в оцінці ситуації з огляду на відсутність правдивої інформації». Далі, у травні він скликав увесь чилійський єпископат до Риму на зустріч, яка завершилася поданням на руки Папи заяв про зречення всіма ієрархами. Лише деякі з них були прийняті.

В цьому контексті з’явилися нещодавні пастирські документи Папи, присвячені цій темі. Зокрема, в «Листі до Божого люду», що побачив світ в серпні 2018 року, він пов’язує сексуальні зловживання зі зловживаннями владою та сумлінням, стверджуючи, що сказати «ні» зловживанням означає сказати «ні» клерикалізмові. Під час Апостольської подорожі до Ірландії на Всесвітню зустріч сімей, що відбулася того ж місяця, Папа говорить про «поразку церковної влади в належному підході до цих ганебних злочинів», яка справедливо викликала обурення та «є причиною страждання та сорому для католицької спільноти».

Врешті, в нещодавньому «Листі до єпископів США», надісланому в січні 2019 року, Папа стверджує, що рана, завдана вірогідності випадками зловживань, вимагає не лише нової організації, але й «навернення нашого мислення, способу молитви, вживання влади та сприймання авторитету».

18 лютого 2019, 12:59