Африка: 50-річчя континентального об’єднання єпископатів
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Церкво, Божа родино в Африці, святкуй свій Ювілей! Звіщай Ісуса, твого Спасителя». Під таким гаслом відбуваються святкування з нагоди 50-річчя Secam – Симпозіуму єпископських конференцій Африки та Мадагаскару, які розпочалися 29 липня 2018 р. Євхаристійним богослуженням у катедральному соборі Пресвятого Серця в Кампалі, столиці Уганди. Ювілейний рік триватиме до липня наступного року.
Затверджений як інституція 1968 року, Симпозіум єпископських конференцій Африки та Мадагаскару на свою першу зустріч зібрався під час Апостольської подорожі блаженного Павла VI до Уганди, що відбувалася від 31 липня до 2 серпня 1969 року. Саме тому головні ювілейні святкування відбуватимуть у Кампалі.
Гарант єдності в різноманітності
«Коли кажемо Secam, то кажемо “Церква в Африці”, – пояснює для інформагентства “Fides” о. Дональд Заґоре, священик Товариства Африканських Місій. – Цей орган забезпечує єдність у різноманітності нашої Церкви в Африці, завжди стараючись бути її найвищим речником».
Маючи перед очима численні виклики, о. Заґоре зазначив: «Прийшов час, аби африканська Церква через Secam утверджувала власну ідентичність, аби робити значущий та конструктивний внесок у дискусію на вселенському рівні з притаманними їй богословською мовою, літургією, баченням людини, природи та стосунків з іншими. Прийшов час, аби африканські Церкви представляли власну форму християнства, збагачуючи вселенську динаміку християнства».
Не лише місійні терени, але й батьківщина місіонерів
«Серед африканського суспільно-політичного контексту, досі позначеного поділами та війною, – пояснює священик, – Церква в Африці через Secam повинна й надалі, із ще більшою апостольською та пророчою ревністю, бути активно задіяною в боротьбу за мир, справедливість та примирення».
З цього випливає сподівання на те, що роздуми та урочистості, пов’язані із відзначенням півстолітнього ювілею континентального об’єднання єпископатів, дадуть змогу побачити «набагато зрілішу Церкву в Африці», сприймаючи її не лише як місійні терени, але щоб вона «ставала джерелом, з якого вирушають у світ численні місіонери, готові звіщати та свідчити Христа, єдиного Спасителя».
